Дружина зомбі №1

Розділи 123-124

Розділ 123. Ти не дуже розумний

— Чому? — Му Іфань дивився на серйозне обличчя Джен Дзайміна і відчував, що той щось планує.

Очі чоловіка були мутними, він опустив погляд і нічого не сказав.

— Оскільки ти не хочеш говорити, то я не буду розпитувати, — Му Іфань зітхнув. — Однак ти маєш попіклуватися про себе самостійно. Не дозволь своєму батьку ще більше хвилюватися.

— Я попрошу тебе подбати про батька замість мене. Як тільки я вирішу одну справу, то одразу прийду до нього, — спокійно відповів Джен Дзаймін. — Ви тепер залишаєтеся у місті К?

— Ні, — Му Іфань подумки порахував дні і відповів. — Через десять днів ми вирушаємо на північ до міста В. То ж пізніше ти зможеш нас там знайти.

— Добре, — Джен Дзаймін поклав руку на плече Му Іфаня і трохи стис її, висловлюючи свою подяку.

— Справді не хочеш побачитися з батьком? — Знову спитав Му Іфань.

— Не те щоб я не хочу це зробити, просто зараз це не безпечно, — той похитав головою. — Інакше я чекав би темряви, щоб спостерігати за ним здалеку?

— Боїшся, що тебе розкриють?

— Не без цього, — чоловік не хотів продовжувати розмову, тож вирішив поспішити. — Я піду, мені не можна тут довго залишатися.

— Що ж, тоді побачимось у місті В.

Джен Дзаймін кивнув і повернувся у бік виходу з провулка. Не встиг він зробити і кілька кроків, як раптово зупинився.

— Що трапилося? — Му Іфань пішов за ним.

Примруживши очі, він роздивився високий силует за поворотом. У темній ночі його постать нагадувала гепарда на полюванні, а байдужість його глибоких очей відлякувала людей.

Хлопець похитав головою, сподіваючись, що картинка зміниться. Адже він достеменно знав, ким є людина біля входу в провулок.

О боги!

Як він тут опинився?

— Джань... Бейтянь!

Му Іфань ступив убік і поспішив стати перед Джен Дзаймін. Джань Бейтянь перевів погляд з одного на іншого, насупивши брови.

— Що ти тут робиш? — Задав запитання.

Він якраз чергував, коли помітив запах зомбі неподалік, ніяк не чекаючи натрапити тут на Му Іфаня.