Дружина зомбі №1

Розділи 185-186

Розділ 185. Просто повір мені

Коли зомбі, які сиділи в машині, спостерігали, як Му Іфань проїжджає повз, вони всі обережно виглянули, щоб переконатися, що інша сторона не шукає проблем, а потім продовжили гру в карти.

Через деякий час Джен Дзаймін знайшов привід відлучитися і вийшов із машини. За сотні метрів від колони він виявив книгу, загорнуту в картонну упаковку. Розкривши її, він помітив послання на форзаці.

Джен Дзаймін здивовано підняв брови. Сунувши книгу в кишеню штанів, він повернувся на заднє сидіння машини і при слабкому світлі почав гортати сторінки.

Від прочитаного його губи самі по собі розтяглися в посмішці.

— Наскільки ти мені довіряєш?

Гравець у карти зомбі обернувся на звук його голосу і перепитав:

— Що ти сказав?

— Нічого.

Джен Дзаймін висунув руку із затиснутою книгою через вікно і змахнув нею вгору-вниз. Миттю вона розсипалася купою попелу.

Кинувши погляд на наручний годинник, він звернувся до водія:

— Мені треба перепочити. Не відволікайте мене, доки я гуляю зовні.

— Гаразд.

Му Іфань ще трохи покружляв трасою, після чого наповнив бак від кинутої на околиці машини і повернувся до селища Цуйхуа.

Після повернення хлопцеві вдалося переконати Ґао Фея з хлопцями трохи поспати.

О пів на п'яту ранку Му Іфань розбудив Ґао Фея і попросив його вирушити з ним на розвідку — подивитися, чи не залишилося в селищі якоїсь їжі чи припасів.

— Іфань, ми не так далеко від міста В. Навіть якщо тут було щось корисне, його вже давно знайшли, — сказав Ґао Фей, але все ж таки пішов за ним назовні.

— Просто пройдемося по окрузі, подивимося, чи немає десь прихованої загрози. Ще не розвиднилося, тож можемо зробити зарядку в процесі.

Ґао Фею не було чого додати. Разом із Му Іфанєм він обійшов порожнє селище, безцільно обшукуючи кожен будинок. У восьмому будинку вони виявили величезну кількість рису, щонайменше кілька тисяч кілограм.

Під враженням від побаченого Ґао Фей увійшов до приміщення.

— Іфань, дивись скільки рису! Дивно, чому ніхто не знайшов цього місця раніше? Невже його не було в чому перевозити, от і покинули тут?