Дружина зомбі №1

Розділи 129-130

Розділ 129. Хто сказав, що я зомбі?

Лу Лінь із солдатами, як і ті, що вижили в їхньому таборі, відчули, як похолодало в повітрі.

Му Іфань — зомбі?

Му Іфань справді зомбі?!

— Я дійсно буду захищати цю людину, — твердо сказав Джань Бейтянь.

— Ти... — Головний групи був розлючений, з його тіла раптово виринули вогняні сили.

Однак, перш ніж чоловік встиг щось зробити, він раптом не зміг поворухнутися, ніби все його тіло було в гіпсі. Він не тільки задерев'янів, але й відчув, що йому дуже холодно, і він навіть не міг відкрити рота.

Інші люди завмерли, коли побачили, їх головного вмерзлим в крижину. Він був найкращим і найсильнішим серед них. Але в одну мить його заморозили прямо в них на очах, що означало — супротивник у багато разів перевершує їхні сили, у них немає жодного шансу зрівнятися з ним.

Навіть Лу Лінь із хлопцями вперше бачили, як Джань Бейтянь користується своєю здатністю.

Двоє молодих хлопців відразу спробували застосувати свої сили, щоб визволити свого ватажка з крижаного полону. Джань Бейтянь махнув у їхньому напрямку — не минуло й кілька секунд, як у дворі стало на дві статуї більше.

Натовп особливих боявся поворухнутися, але хтось таки вигукнув:

— Генерал-майор Джань, Му Іфань є зомбі! Якщо він залишиться у твоєму таборі, то рано чи пізно ранить своїх. Вони помруть так само, як і люди зі здібностями, які гинуть щоночі. Чи зважишся ти залишити його біля себе?

Після його слів Лу Лінь обернувся до свого лідера, чекаючи наказу.

— Хто сказав, що Му Іфань зомбі? — М'яко спитав Джань Бейтянь.

— Це транслювалося на радіо! — Верескнув чийсь голос.

— Просто голос на радіо? — Він перевів погляд на хлопця, який зголосився вести переговори. — Чи є суттєві докази твоїх слів? Що, якщо я скажу у прямому ефірі, що ти зомбі? А потім знайду людину, яка зімітує твій голос і зізнається у цьому? Чи станеш ти таким насправді? Може, мені послати загін по твою душу?

Хлопець зважився на промову.

— Генерал-майор Джань, якщо Му Іфань не зомбі, тоді покличте його! — Сказав інший. — Дозвольте нам переконатися, що він живіший за всіх живих, ми зараз підемо і більше ніколи вас не потурбуємо.