Дружина зомбі №1

Розділи 187-188

Розділ 187. Приховане благословення

Му Іфань зупинився і озирнувся довкола. На жаль, він втратив ментальні сили, інакше зміг би визначити місцезнаходження невідомого. Відвернувшись в інший бік, він зручніше перехопив Ґао Фея і подався до притулку.

Всередині Чень Хао щось здригнулося побачивши несвідомого друга на спині Му Іфаня.

— Що трапилося з Ґао Феєм?

— Ми натрапили на високорівневого зомбі і потрапили в його ілюзію, — просто пояснив Му Іфань, обережно опускаючи чоловіка на підлогу. — Швидше за все, він знепритомнів, не витримавши того, що відбувалося у видінні.

— З ним усе буде гаразд? — Запитав Джов Цюйань.

— Проблем виникнути не повинно. Дочекаймося його пробудження і підемо.

— Що це? — Помітивши блиск на віях Ґао Фея, Ден Сяої не стримався і стер його пальцем. — Невже сльози?

— Очевидно, — видав Му Іфань, ледь глянувши на його долоню.

— Ґао Фей плакав? — Ден Сяої здивувався. — Він, і плакав?

Не важливо, наскільки складною була ситуація, Ґао Фей ніколи не кидав і сльозинки. Йому справді хотілося дізнатися, що ж такого побачив чоловік у ілюзорному світі.

— Можливість бачити його вразливу сторону випадає нечасто, — засміявся Кон Дзісюй. — Коли він прокинеться, можна й пожартувати з нього.

Однак після його пробудження ніхто не наважився сміятися.

Побачивши живих людей, які недавно померли на його очі, обличчя Ґао Фея набуло шокованого виразу. Не встиг Кон Дзісюй і слова сказати, як друг із криком кинувся на нього.

— Дзісюй, хвала небесам! Ти в порядку. Ти не вмер.

Його хрипкий голос протверезив Кон Дзісюя, так що він відкинув бажання пожартувати. Натомість він підняв руку і постукав по спині чоловіка в незграбній спробі втішити.

— Я живий і здоровий, як я міг померти?

Послабивши хватку, Ґао Фей відпустив друга і озирнувся на решту членів команди.

— Хлопці... невже ви всі в порядку? — Невірно прошепотів він.

Тоді що сталося?

— Іфань сказав, ти загубився в ілюзії, — насупився Чень Хао.

— Ілюзія? — Пробурмотів Ґао Фей. — Все здавалося таким реальним, але насправді лише здалося?