Дружина зомбі №1

Розділи 9-10

          Розділ 9. Акторський талант

— Хто ти? — Холодним голосом запитав Джань Бейтянь.

Хоч обличчя співрозмовника було щільно закрите марлею, але його все ще можна було впізнати по штанях та взутті. Рана на правій руці також вказувала, що ця людина була тим, хто раптово закрив його від кулі в спогадах.

— Я? — Му Іфань швидко обмірковував що сказати. — Моє прізвище Му... Можеш звати мене Му Му.

Він хотів змінити прізвище, але тоді було б дивно, якби сусід при зустрічі назвав його паном Му. Довелося взяти однойменне прізвище. А Му Му — це прізвисько, яким у дитинстві називали його друзі та родичі.

— Дякую, що зупинив ту сім'ю заради мене. Інакше вони б мене поранили. Щиро дякую, що спустив мене з гори, коли в мене вистрелили без причини. Пізніше ти раптово знепритомнів, і я хотів відправити тобе до лікарні, але... — Му Іфань торкнувся свого опухлого стегна і вибачився. — Мені не подобається ходити в лікарню, тому я вирішив відвезти тебе додому і дозволити нашому приватному лікарю оглянути тебе. До речі, я досі не знаю твого імені.

— Джань Бейтянь, — просто відповів чоловік, примруживши очі, і запитав. — Чому та сім'я намагалася тебе побити?

У його колишніх спогадах, коли він подався віддати честь загиблим товаришам, теж була присутня якась родина. На той час вони скорботно плакали біля могили, чим привернули його увагу. Однак поблизу точно не було людини на ім'я Му Му.

Му Іфань не міг сказати ані справжньої причини, ані виправдатися, що зупинився не біля тієї могили. Джань Бейтянь не повірить чи взагалі вважатиме це підозрілим.

Лише з винуватим виразом обличчя він міг сказати:

— Я випадково збив їхню дитину. Через неспокійне сумління я хотів таємно піднести на могилу ладан. Несподівано... Ти вже знаєш, що сталося далі.

Така дурня!

Яким треба бути дурнем, щоб приписувати собі чужі злочини? Як то кажуть, одна дурість тягне за собою іншу.

Хлопець сподівався, що через цей випадок у головного героя не складеться про нього погане враження.

Джань Бейтянь уважно дивився на Му Іфаня, ніби намагаючись зрозуміти, чи бреше він:

— Після того, як я знепритомнів, ти бачив, як я зник... — Побачивши, що співрозмовник дивиться на нього тупо, він швидко змінив слова і запитав. — Ти живеш тут один?