Дружина зомбі №1

Розділи 155-156

Розділ 155. Просто незабутньо!

— Почекай, Му Іфань! Прийде час і ти мені повернеш всі борги і заплатиш за всі образи!

Рев Лю Сін час від часу лунав позаду. Що далі відлітав Му Іфань, то тихіше ставав її голос. Але сумніви в його серці ставали все більшими.

Очевидно, він вперше зустрів цих людей, тож чому вони його впізнали?

Осяжний думками, Му Іфань не зміг придушити свою цікавість. Не встигнувши до пуття покинути територію, що кишить зомбі, він миттю змінив напрямок і полетів у зворотний бік. Він тихо повернувся до цеху, зайшовши із запасного входу.

Хлопець сховався у кутку під вікном і обережно підняв погляд. З цього місця він міг чітко спостерігати за тим, що відбувається всередині.

Лю Сін все ще лаялася за дверима. Вона була така зла, що піна бризкала в неї з рота, а очі могли спалахувати. Навіть Лю Юй не наважилася підійти до неї.

Чим довше ця дівчина лаялася і обурювалася, тим сумнішою ставала.

— Лю Юй, що з моїм обличчям? — Плачучи голосила вона. — Я зможу стати колишньою?

— Все буде добре, все буде гаразд.

Помітивши її обгорілий одяг, Лю Юй квапливо зірвала чийсь плащ з дивана, щоб прикрити тіло сестри.

— Брат Хао, — Лю Сін обернулася до нього. — Ти сам бачив, як з мене поглумилися. Чому ти не допоміг мені розібратися з Му Іфанєм?

У її голосі було стільки обурення, начебто вона намагалася звинуватити Чень Ціхао у події.

Му Іфань, що сховався в кутку, затамував подих, побачивши обпалене і викривлене обличчя дівчини. Він і не уявляв, що полум'я змінило її до невпізнання — було важко знайти колишні миловидні риси.

Однак не можна його одного звинувачувати в тому, що трапилося. Все ж якби Лю Сін постійно не атакувала його, він би не відповів своїм вітровим мечем.

Якби він спокійно поговорив із ними, кінець був би іншим. Він би просто віддав їм зібрані кристали в обмін на старий револьвер.

Почувши її слова, Чень Ціхао скривився:

— Коли я вибіг із цеху, Му Іфань уже відлетів. Як я мав допомогти тобі?

Він радив їй не робити цього, але вона не послухалася. Пожинаючи плоди своїх вчинків, вона ще й скаржилася на його бездіяльність.