Дружина зомбі №1

Розділи 177-178

Розділ 177. Дуже важко вибрати назву

Джань Бейтянь не питав, що трапилося, швидко сів у машину, на якій їхав раніше, і покинув табір родини Шень.

Сунь Дзихао залишалося лише підкинути Му Іфаня до вежі Му.

— Що сталося з батьком Бейтяня? — По дорозі поцікавився хлопець.

— Я чув... — Сунь Дзихао на мить забарився з відповіддю. — Один із наших солдатів згадав, що чоловік із сім'ї Му поранив батька боса. Тобі краще повернутись додому, якщо хочеш подробиць.

У Му Іфаня серце в п'яти пішло.

Лише минулої ночі він переживав за стосунки двох сімей, а сьогодні сталося щось подібне. І він гадки не мав, хто і як поранив отця Бейтяня.

Чорт забирай!

Він так намагався справити гарне враження на Джань Ґвосйона, а тепер його місія приречена на провал. Навіть не варто думати про те, щоб ще хоч раз навідатися в особняк родини Джань.

Незабаром Му Іфань повернувся до вежі Му.

Незважаючи на те, що атмосфера в будівлі вже не була такою мирною, як раніше, тут не відчувалося хвилювання чи напруження. Швидше за все його батько, як і Джань Бейтянь, взяв управління табором і у зв'язку з останніми подіями встановив нові правила.

Му Іфань увійшов до ліфта і натиснув кнопку вісімдесятого поверху.

Поки він піднімався, його думки лунали за сотні тисяч кілометрів від нього. Ніхто не здогадувався, про що він думав, але коли ліфт зупинився, в його очах спалахнула впевненість, ніби він ухвалив серйозне рішення.

Хлопець спокійно попрямував до кабінету Му Юечена. Не встиг він торкнутися ручки, як почув високий чоловічий голос, що нетерпляче вигукнув:

— Я не ранив його!

То був голос четвертого дядечка, Му Юебіня.

— Незалежно від того, чи причетний до цього старший брат чи ні, кожне поранення родини Джань наче ковток свіжого повітря для мого сина, — вставила п'ять копійок Джао Юньсюань.

Му Юебінь перевів на неї нещасний погляд.

— Джао Юньсюань, своїми словами ти маєш на увазі, що саме я поранив Джань Лейґана. Ти справді думаєш, ніби я боюся, що сім'я Джань з'явиться до нас на поріг зводити рахунки, якщо я визнаю свою провину?