Дружина зомбі №1

Розділи 153-154

Розділ 153. Військовий завод

Менш ніж за п'ять кілометрів після того, як Му Іфань поїхав від іншої групи, колеса його машини пробила верба-мутант. На щастя, він встиг швидко вистрибнути, інакше його б розрізало навпіл так само, як й авто.

Му Іфань був дуже пригнічений, коли побачив розірвану на шматки машину. Як йому тепер дістатися до військового заводу?

Він згадав про Джван Дзиюе, який літав у небі за допомогою сили вітру, і вирішив скористатися тим самим методом.

Хоч стихія вітру і могла миттю підняти його в повітря, він наважився відірватися від землі лише на метр. До того ж через відсутність практики він сильно трясся під час польоту, постійно хилився то вліво, то вправо, ніби ледве утримував себе від падіння. Пару разів Му Іфань був близький до того, щоб впасти з висоти і проорати носом землю.

Однак незабаром він розібрався в особливостях польоту і вільно ковзав повітрям, піднімаючись вище над деревами. Огляд миттєво став ширшим — зверху зелене листя на гілках нагадувало первісний ліс.

Хлопець летів зі швидкістю реактивного літака, долаючи десятки кілометрів на мить. На жаль, перш ніж він вдосталь нарізав, у небі його атакували птахи-мутанти, а з-під землі потягнулися рослини, що мутували.

Він квапливо приземлився. Через те, що він уперше вирушив на вилазку один, він недостатньо швидко реагував на небезпеку зовні. Тому тепер має поспіхом розбиратися з противниками.

Через кілька хвилин усе його тіло вкрилося шрамами, кілька гілок рослин, що мутували, взагалі примудрилися застрягти всередині. Якби не його здатність до самозцілення, він уже став би добривом для цих квіточок.

За минулі місяці рослини та тварини хоч і мутували, але це не вплинуло на їхній інтелект, адже вони досі не розрізняли своїх супротивників. Вони неодмінно нападуть, якщо побачать людей чи зіткнуться з небезпекою.

Особливо різноманітні квіти. Не важливо людина чи зомбі перед ними: коли вони помічають рух, відразу атакують кожного.

У Му Іфаня ціла година пішла на те, щоб знищити своїх ворогів та витягти їхні кристалічні ядра.

Підвівшись, він оглянув свій пошарпаний одяг і промимрив під ніс:

— Здається, мені варто більше тренуватись.