Дружина зомбі №1

Розділ 92

Розділ 92. Здається, він вирішив народитися

Коли Му Іфань прокинувся, він побачив знайому стелю, і в його очах спалахнули сумніви. Це... його кімната? Він повернув голову і побачив Джен Ґводзона. Хлопець розтулив сухі губи і хрипко погукав старого.

— Привіт... Шарлатан.

— Чудово! Ти нарешті прокинувся, — схвильовано відповів Джен Ґводзон, підсаджуючись ближче. — Якби у тебе це зайняло більше часу, то інші мене також вважали б шарлатаном.

— Що зі мною?

Останнє, що він пам'ятав — шалений біль в животі і далі темрява.

— Ви спромоглись роздратувати дитину, — зітхнув чоловік. Але він зрозумів, що Му Іфань все ще вважає свою вагітність жартом, тому змінив тему. — Ти знаєш скільки спав?

— І як же довго я спав?

— Не повіриш, — Джен Ґводзон показав два пальці. — Двадцять. Цілих двадцять днів сну.

Він не знав, як їм удалося пережити цей час і не бути замороженими крижаним поглядом Джань Бейтяня. Напевно, просто пощастило.

— Ось це поспав називається...

Пригадавши те, що трапилося на складі, Му Іфань тривожно озирнувся і спробував сісти, але через великий живіт лише завалився назад на ліжко.

— Гей! Куди поспішаєш? Ляж і відпочивай, — Джен Ґводзон підсунув подушку йому під спину.

Ледве стримуючи сльози від такої несправедливості, Му Іфань торкнувся свого животу.

— Шарлатан, мій живіт став ще більшим і важчим, ніж раніше. Чи можеш перевірити, що з ним не так?

— Хочеш знати, чому схожий на жінку дев'ятого місяця вагітності? — Підняв брову лікар.

Му Іфань не розчув його слів і перепитав:

— Що ти говориш?

— Нічого. У тебе звичайне здуття.

— Ти глузуєш наді мною? — Хлопець був незадоволений такою відповіддю. — Думаєш, при здутті живіт може так збільшитись? Ти ж казав, що такого ніколи не бачив!

— Але нещодавно ти сам доводив мені протилежне, — закотив очі Джен Ґводзон.

— ...

— Гаразд, не турбуйся. Все пройде за кілька днів, — поспішив заспокоїти його лікар. — Точно, генерал-майор ще не знає про твоє пробудження. Піду покличу його.