Дружина зомбі №1

Розділи 143-144

Розділ 143. Я сам виносив цю дитину

Му Юечен разом з Му Іфанєм піднялися ліфтом на верхній поверх. Підчас підйому він постійно дивився на дитину, яка сиділа на руках у сина.

Це справді його онук?

Але ж цій дитині роки чотири, чи не так?

Чому тоді він раніше не чув, що у Му Іфаня є дитина?

Більш того, чим більше чоловік дивився на хлопчика, тим більше він нагадував когось знайомого, але Му Юечен ніяк не міг згадати кого саме.

Побачивши, що чоловік продовжує на нього дивитися, Му Цінтянь непомітно закотив очі і той час мило усміхнувся.

— Привіт, дідусю.

Жорстке серце Му Юечена відразу розтануло, і він швидко простягнув руки до дитини.

— Іди сюди, дідусь обійме тебе.

Му Цінтянь розвів руки, щоб Му Юечен міг легко його тримати.

— Я давно не бачив світла, — Му Іфань подивився на ліхтарі в ліфті й зітхнув.

— Якщо ти, нарешті, повернувся, то можеш насолоджуватися електрикою в будь-який час, — посміхнувся Му Юечен. — Як звуть малюка?

— Дідусю, я Му Цінтянь, — негайно відповів хлопчик замість Му Іфаня.

— Цінтянь? Яке гарне у тебе ім'я, — чоловік був невимовно щасливий. Як тільки вони вийшли на останньому поверсі, Му Юечен одразу віддав наказ солдатам. — Хлопці, підіть на склад і знайдіть іграшки.

— Так!

— Чому вам знадобилося так багато часу, щоб повернутися до міста? — Вже у кабінеті спитав чоловік.

Він чекав на нього більше двох місяців, не отримавши жодної звістки. Мимоволі страшна думка стала відвідувати його думки — а чи не перетворився його старший син на зомбі?

— У дорозі виникли непередбачені труднощі, — не став вдаватися до подробиць хлопець.

Йому не хотілося розповідати батькові, що трапилося за цей час, тому він поспішив перевести тему:

— Тату... те, що сказала Джао Юньсюань, адже це неправда?

Початковий власник тіла був чудово обізнаний про підступність цієї жінки, тому завжди називав її на ім'я, а не «мамою» або «мачухою».