Дружина зомбі №1

Розділи 127-128

Розділ 127. Недобре

Звук з диктофону був не дуже гучним, але люди навколо все одно чітко чули кожне слово.

Джань Бейтянь нахмурився, почувши, здавалось, голос Джван Дзиюе.

Відразу після цього з диктофона пролунав розгублений голос Му Іфаня:

— Що трапилося?

— Ти... — Знову почувся голос чоловіка, але після слова «ти» настала довга пауза. Коли всі думали, що нічого не відбувається, голос продовжив. — Ти зомбі?

Ці слова викликали ефект вибуху, який наче ввів всіх в щоковий стан.

Що?

Му Іфань — зомбі?

Ті, хто не чули запис, почули гомін і почали цікавитися у інших.

— Що тут за шум? Що сталося?

Похмурнівши обличчям, Джань Бейтянь наблизився до Жун Сюе, забрав диктофон з її долоні і натиснув на маленьку кнопочку, щоб зупинити це неподобство.

— Що тут відбувається? — Холодом у його голосі можна було заморозити людину до кісток.

Сян Ґво подолав перший подив і пішов за босом.

— Ця ручка не моя, я не розумію, що сталося, — невинно відповіла Жун Сюе.

— І чия вона?

Дівчина подивилася на свою сестру, і чоловік перевів пронизливий погляд на неї.

— Але ж це не моя ручка, — тихо прошепотіла Жун Янь.

— Якщо вона не твоя, то чому раптом випала з твоєї кишені? — Спитав якийсь чоловік, який особисто бачив цей момент.

— Це... не знаю... я... — дівчина ніяк не могла зібратися з думками. — Я не знаю, як вона опинилась у моїй кишені, але ручка справді не моя.

Народ у їдальні помітив рух осторонь Джань Бейтяня і відразу почав шепотітися з іншими. Пройшло зовсім небагато часу, як майже всі присутні були в курсі історії про зомбі Му Іфаня. Подібно до полум'я, чутки і здогади перекинулися на людей у ​​коридорі.

— Му Іфань — ходячий?

— Але це неможливо, чи не так? — Вигукнув хтось. — Якщо він і справді мертвий, то давно мав покусати нас.

— Не думаю, що в це можна вірити. Якби він був одним із них, то вся наша команда вже перетворилася б на зомбі. Проте подивіться — ні в кого ні подряпини, ні укусу.