гол у саме серце // михайло мудрик 🦋

part 22☆

Я досі була за кермом, тому мені було тяжко фокусуватися на дорозі, коли Міша так мене торкався. Моє сидіння ставало мокрішим і мокрішим з кожним його дотиком, і я була неймовірно збуджена. Я хотіла зупинити машину десь на краю дороги та віддатися Міші.
"Міш.. будь ласка.. зупинись.. хоча б поки що..", благала його я і вже не могла фокусуватися на дорозі. Міша широко посміхнувся, досі тримаючи свою руку на моїй ляшці.
"Добре, добре. Я поводитимусь. Поки що", він широко посміхнувся і прибрав свою руку. Я глибоко видихнула. Посмішка Міші зникла, як тільки він побачив стан водійського сидіння. Воно було дуже мокрим, як і мої штани. Його посмішку змінило збудження.
"О боже.. я не зможу стільки терпіти", простогнав він.
Я трималася з останніх сил. Я схопила кермо так міцно, що здавалося, наче воно зламається від такої сильної напруги.
"А-ах~", я не змогла стримати стогін, який покинув мої вуста. Я швидко подивилася на Мішу та помітила стан його штанів. Мої очі розширились, і я побачила, що в нього стояв.. самі розумієте, що. Я ледь не втратила свідомість.
"Зупини машину. Зараз", наказав мені Міша крізь стиснуті зуби. Я кивнула, адже сама хотіла цього більше за все на світі. Я припаркувалася на краю дороги та вивільнилася з паска безпеки. Мудрик зробив теж саме.
"Я тебе хочу", простогнав він та почав відчиняти двері, його біль у нозі моментально забута. Звісно, він кульгав, але йому було вже абсолютно все одно. Він відчинив двері заднього сидіння, жестом показуючи, щоб я приєдналась до нього. Я швидко сіла на заднє сидіння і він притягнув мене ближче до себе, його губи ніжно терлися об мої.
"Я більше не можу терпіти", швидко прошепотів він, ковзаючи своїм язиком між моїми губами та проникаючи до мене у рот. Я відповіла йому взаємністю і наші язики перепліталися у пристрастному поцілунку. Я сіла до нього на коліна та мої ноги звисали по бокам. Моя волога просочувалась крізь мої штани і це ще більше завело Мішу. Він поклав руки на мої стегна, притягуючи мене ще ближче.
Він відлучився від поцілунка, його дихання було нерівним та він майже задихався, намагаючись перехопити подих. Він нахилився угору, знаходячи мою голову. Він заправив невеличке пасмо мого волосся за моє вухо.
"Сонце, до того, як ми почнемо..", його голос став серйозним. "Мені потрібно знати, чи справді ти хочеш цього ти довіряєш мені. Ти не повинна робити те, що відчувається некомфортним", ніжно сказав він мені. О боже, такі хлопці ще існують? Цей жест змусив моє серце наповнитися любов'ю до нього, яка вже і так переповнювала мене. Я швидко кивнула та побачила, як красива, широка посмішка поступово з'являлася на його вустах.
"Добре", його руки почали рухатися нижче, доки вони досягли внутрішніх частин моїх стегон, які були мокрими наскрізь.
"Сонце.. ти така мокра для мене.. така готова..", тихо простогнав він, погладжуючи внутрішні частини моїх стегон швидше.
"Міша.. будь ласка.. візьми мене.. прямо тут і зараз..", я вже не могла терпіти. Його руки рухатися до мого поясу, а потім до моєї ширинки. Він повільно розстебнув мої штани, ніжно піднімаючи мої стегна уверх, щоб повністю їх зняти. Спочатку, він зняв мої кросівки, а потім вже і штани. Він посадив мене назад на його коліна, насолождуючись видом перед ним.
"На тобі занадто багато одягу", промовив він, його голос низький та спокусливий. Він потягнув за блискавку моєї зіпки, скидаючи її десь у салон машини. Тепер, я була тільки у футболці, нижній білизні та шкарпетках. Його штани були мокрими з доказом мого збудження. Я повільно провела свої руки по його м'язистому торсу, відчуваючи його мускули крізь тканину його футболки. Він схопив мене за стегна ще сильніше, намагаючись контролювати себе. Я взялась за краї його футболки та зняла її з нього. Мої пальці з довгим червоним манікюром почали обводити його татуювання на грудях. Тіло Міші трусилося під моїми дотиками і я знала, що теж контролюю усю ситуацію. Він запустив свої руки під мою футболку, стискаючи обидві мої груди. Його бажання стало нестерпним та одним різким, жорстким рухом він порвав мою футболку на мені.
"А-АААХ~", я дуже гучно застогнала, не очікуючи такого повороту подій. Він підніс свою долоню до мого рота, ніжно прикриваючи його.
"Шшш, сонце..", притискаючи свою долоню до мого рота.
"Не роби жодних звуків. Зрозуміла мене?", його голос був твердим, але водночас ніжним. Я слухняно кивнула.
"Хороша дівчинка", він прибрав свою руку з мого рота та провів свою руку вниз по моєму тілу, доки його пальці не знайшли резинку моїх трусиків. Його пальці терлися об вологу тканину, доки він не запустив їх у мою нижню білизну. Я майже застогнала, але згадала, про що попросив мене Міша та прикрила свій рот. Він одразу посміхнувся, захоплюючись моєю увагою до його бажань. Його пальці повільно обводили мій клітор, змушуючи моє тіло трястись. Він акуратно посадив мене біля себе на задньому сидінні, знімаючи свої штани.
"Так буде краще", він взяв мене на руки так, щоб моя спина була повернута до його лиця. Я сиділа на його колінах, аж тут він повільно взяв мої ноги та широко розвів їх на своїх колінах.
"Розслабся", прошепотів він у моє вухо. "Якщо ти будеш такою напруженою, то нічого не вийде", промовив він. Я кивнула і намагалася розслабитися. Його пальці ковзали між моїми статевими губами, будуючи задоволення. Він прискорив темп своїх пальців і в найнеочікуваніший момент, він увійшов у мене двома пальцями. Мій стогін був чутний навіть крізь мою долоню, але це зовсім не хвилювало його. Він почав рухати свої пальці, спочатку повільно, але потім легенько прискорюючи темп. Я знала, що цей момент скоро настане і я кінчу. Він відчув, як я стискаюсь навколо його пальців і одразу зрозумів, що це означає. Його темп став нестерпно швидким і я не могла більше триматися. З глибоким, наповненим потребою стогіном, я відпустила усю напругу. Одна його рука погладжувала моє стегно, а інша притискалася до мого рота, намагаючись заглушити мої стогони.
"Знаєш, це найпрекрасніше, що я коли-небудь бачив у своєму житті..", прошепотів він. Я була вже повністю розслаблена і відпочивала в нього на колінах. Він погладжував моє волосся та цілував задню частину моєї шиї.
"Дякую..", це єдине що я змогла сказати.
"Нема за що, сонце. Це, так би мовити, подяка за те, що ти мене забрала", жартував він. Я втомлено посміхнулася. Але цей факт, що ми знайомі всього лиш два дні, змусив мене турбуватись.
----------------------------------------
привіт усім!! як вам частина? чи не занадто я написала?😅 може мені писати наступні частини полегше, чи залишити все, як є? напишіть свою думку у коментарях⬇️
і ще хотіла спитати, мені робити більше частин, але щоб вони були короткими, чи менше, але щоб вони були довгими?
всіх люблю❤️