гол у саме серце // михайло мудрик 🦋

part 15☆

Я подивилась на Мішу, потім на Ігора. І так декілька разів. Я нервово ковтнула і приготувалась відповідати.
"Друг..?", невпевнено відповіла я і почухала маківку своєї голови.
Я побачила в очах Міші тільки сум. Мені стало його шкода, але що він очікував? Ми знайомі тільки два дні!
"Т-так, друг..", підтвердив він і подивився на Ігора.
Ігор скептично кивнув.
"Не знав, що друзі так себе поводять одне з одним", відповів він. "Добре, йдіть допивати чай, я дістав солодощі", сказав Ігор і запросив нас назад на кухню.
Коли ми прийшли і сіли за стіл, було дуже напружено. Всі мовчали і пили свої напої. Міша допив свій чай і декілька хвилин чекав на мене.
"Я вже напевно піду", сказав Міша і приготувався вставати з-за столу.
"Почекай мене у коридорі, я зараз прийду", сказала я. Він кивнув і пішов у коридор.
"То чого ж ви так обіймалися з ним? Може він не просто друг?", спитав Ігор.
Мама подивилась на нього, мовчки кажучи йому відступити з такими питаннями.
"Я все ще чекаю на відповідь", мій вітчим підняв голос.
"Не знаю... Просто захотілося з кимось обійнятися", тихо відповіла я. "І він мені подобається, як наче ти не знаєш."
"Зрозуміло", холодно сказав Ігор.
"Я вже піду", також холодно відповіла я.
"Бувай, донеч-", мама не встигла договорити і я гучно грюкнула дверима.
"Ти подивись на неї!", гучно сказав вітчим.
"Дорогий, чому ти так на неї кричиш? Їй вже 19, вона вже не маленька дівчинка. Тим паче, ти не її рідний батько", намагалася зрозуміти мама.
"Ти права.. але я не зміг себе контролювати. Я просто переживаю за неї. При всій повазі до Міші, мені дуже неспокійно. Ніхто не знає, що у нього в голові. Навіть якщо й поводить себе нормально", пояснив Ігор.
Мама кивнула.
"Коли вона прийде додому, я вибачусь", сказав він.
Мама посміхнулася і поклала свою руку на його.
"Правильно. Це одна з твоїх рис характеру, яка мені дуже подобається. Вміння признавати свої помилки."
Міша слухав весь цей скандал, і ось я вийшла до нього у коридор.
"Вічно вони мені зіпсують весь настрій! Ненавиджу! А він ще й себе так поводить, як наче найголовніший на цій Землі. Ненавиджу!", я вдарила стіну кулаком.
Міша був, м'яко кажучи, в шоці.
"Що сталось, сонце?", спитав він і підійшов поближче.
"Ігор почав мене допитувати, чого я так з тобою обіймалась. Це взагалі не його собача справа. Мені 19, обіймаюся з ким хочу", розчаровано сказала я.
"Ти права, Вік. Він навіть не твій рідний батько, щоб так на тебе кричати. Це ж просто обійми! Не переживай, все буде добре. Я думаю, що він просто переживає за тебе", сказав він.
Сльози почали з'являтися у моїх очах. Міша це побачив, підійшов поближче і притягнув мене до себе.
"Шшшш.. шшш.. все буде добре, сонце.. все буде добре.. я з тобою, прямо тут.. я нікуди не йду.. шшш..", намагаючись заспокоїти мене, промовив він. 
Він гладив моє волосся, поки мої сльози змочували його футболку.
"За що він так зі мною? Я все роблю, все що він просить. Сходити в магазин? Віка. Помити підлогу? Віка. Приготувати? Віка. Будь ласка! Я роблю все! Але він все одно на мене постійно кричить!", плачучи, з перервами щоб перехопити подих, промовила я.
"Сонце, подивись на мене", лагідно сказав він. Я подивилась прямо у його очі.
Він витер мої сльози своїми великими пальцями і притулив мене до себе.
"Заспокойся, все буде добре. Тобі потрібно з ним поговорити щодо цього. Але точно не зараз. Зараз, поїдемо до мене і робитимемо все, що ти захочеш", сказав він.
"Правда?", сказала я та подивилася на нього своїми великими та червоними очима після сльоз.
Він поцілував мене у лоб і відповів:
"Так, сонце, правда. Взувайся і підемо", посміхнувшись, він сам почав взуватися.
Коли я натягнула свої кросівки, він взяв мене за руку і вивів з квартири.