Татусю, я знайшла тата!

Частина 12.

– Татку... – ледве чутно повторив почуте альфа.

Яким би поганим актором не був Чонгук, він щиро, ввічливо посміхнувся і на мить зустрівся із схвильованим поглядом Техьона. Розбавила незручність дорослих Лійон, яка хоч і бентежилася з першої хвилини в кімнаті, але хотіла познайомитися Чонгуком-оппою.

– Мене звуть Кім Лійон, – представилася дівчинка, простягаючи маленьку долоньку. Чонгук ніби прийшов до тями, звернувши увагу на дитину і паралельно шукаючи в ній подібність з Техьоном. Крім карамельного відблиску очей та чарівності він мало що знаходив.

– Привіт, – присівши навпочіпки, відповів співак, потискуючи маленьку вологу долоньку. Щоки Лійон налилися рум'янцем. – Тобі скільки?

Будучи повним профаном у спілкуванні з дітьми, айдол не знав, що питати, тож вирішив бути абсолютно стандартним, бо бути комунікабельним з дитиною, як Хосок у нього не вийде. Дівчинка впевнено загнула зайві пальчики на руці та показала чітко три.

– Три? Вже велика! – Лійон усміхнулася.

– Чонгук-щи, – вона дістала невеликий блокнот, звідки витягла фото співака і простягла Чонгуку.

– Хочеш, щоб я підписав? – безглуздо запитав Чон.

Він не встиг підписати, адже увірвався Хосок, який вимагав швидко знятись і нікого не затримувати. Зустрівшись з поглядом Техьона, в якому мало що можна було прочитати, він відійшов на вихідну позицію, перед камерою, яку вже встигли налаштувати, а він і не помітив.

* * *

Вони записують уже двадцять хвилин, але не те. Чонгук не може зібрати свої думки, плутає рухи, не встигає за мелодією. В голові така плутанина, хаос, який не має жодного відношення до його творчості та конкретно до цього танцю.

– Брате, зберись! – вже на межі своїх емоцій, бадьорить Хосок .

Хосок добрий учитель, талановитий віртуоз рухів, але дуже суворий хореограф. Він ніколи не зривається, не кричить, не лається, але, мабуть, сьогодні вперше за всю практику стримує себе. Він дивиться на Чонгука і не розуміє, що трапилося – хлопця щось непокоїть, його думки не тут. Хосок, випадково ловить, буквально секундний погляд брата в куток кімнати, де розташувалися Намджун і Техьон з крихіткою Лійон. Думки прозрівають розумінням. Це не банальний страх публіки і навіть не власна переоцінка очікувань – Хосок упевнений – справа в омезі.