Татусю, я знайшла тата!

Частина 17.

– Що сказати, продюсер-німу? – шанобливо вклонившись, запитав охоронець.

Чонгук знав, що голові охорони та його найближчому охоронцю можна довіряти. А побачивши, як той невпевнено і неспокійно водночас поглядав на Техьона – тим паче. Йому як начальнику охорони була відома роль Кіма, а від того, що, не пропрацювавши й місяця, спільний проєкт мав проблеми, а може був на межі зриву – було неприємною ситуацією. Чонгук також покосився у бік журналіста з можливістю бачити лише потилицю – омега наполегливо уникав прямого погляду.

– Скажи, що все гаразд. Я все поясню під час особистої зустрічі. Якщо ти зможеш вивести нас непомітно, я відвезу Техьона додому.

– Ні... – нарешті подав голос омега. З моменту, коли він останній раз говорив минуло майже двадцять хвилин – голос був глухим, зірваним, але звучав не менш впевненим у своєму рішенні. – Я сам доберуся.

Було і захоплення, і біль від того, яким рішучим у своїй тендітності залишався омега. З почервонілими очима, хлюпаючим носом, коли він був таким рішучим, моментами виглядав войовничо.

– Хьон, – невпевнено почав Чонгук, він хвилювався, щоб надто не втручатися в особисте омеги чи бути нав'язливим. – Боюся, що тобі не можна таким додому.

Вперше за час, проведений в одній із підсобок цієї студії, Техьон прямо подивився в очі альфи: хвилювання і страх змінювали один одного в темних очах. Не було якихось егоїстичних поривів зупиняти його, та й при всій техьоновій впертості, яку він пізнав за такий короткий термін – йому б не вдалося переконати його. Проста і водночас складна причина не пускали його додому.

– Лійон буде хвилюватися чому її татко так засмучений.

– Можете заїхати до мене, якщо вам потрібно перечекати, – обережно втрутився охоронець у промову співака, а на невпевнений погляд з боку Чонгука і Техьона, продовжив, – Чонгук-щі, ви ж знаєте, що вид з мого вікна заспокоїть будь-яку істерику, будь-якого омегу.

Техьон ще невпевненіше подивився на охоронця – він не був лякаючим, навпаки його широка посмішка і вушка, що кумедно стирчать, викликали прихильність. Скоріше за все це через те, що це саме той, із ким у день екскурсії не познайомився омега. Чонгук же не був таким невпевненим, він тихо посміявся на фразу охоронця, мабуть згадавши щось своє і звернув погляд на Техьона. Той просто кивнув – наслідки випадкової істерики нарешті обернулися втомою та апатією. Він міг довірити себе Чонгуку.