Татусю, я знайшла тата!

Частина 23.

Кольорові вітрини, безліч народу, шум кас, – звичайнісінька атмосфера для обіду буднього дня у гіпермаркеті. Пари зазвичай неквапливо ходять між відділами, заграючи та розважаючись. Сімейні пари з дітьми на найвищих швидкостях бігають між стелажами, намагаючись не відхилятися від довгого списку покупок і оббігати найцікавіші для їх дітей відділи – інакше закупи затягнуться на добрі дві години.

Юнги з Чіміном були з тих, хто просто гуляв, роблячи закупи додому. Було щось особливе у цій атмосфері хаосу. Юнґі віз візок, поки Чімін звірявся зі списком, створеним на телефоні, паралельно сидячи в соцмережах.

– Чімін, куди далі, – зітхаючи, запитав альфа. Вчора він засидівся з одним макетом, тому йому трохи хилило в сон і горіли очі, але їхня традиція спільних закупівель була непорушна. – Чімін!

– Пробач, будь ласка, – заторохкотів Пак, згортаючи вкладку з листуванням і повертаючись до списку. – Рис, любий, – солодко посміхаючись, нарешті відповів він.

Вони поволі покотили візок до необхідного відділу.

– З ким ти там списуєшся?

– З Техьоном, він зізнався мені, що погодився на побачення. Вже уявляю, як вони мило гуляють берегом...

– Я не здивований, якщо чесно.

– Правда?

– Так, до цього йшло. Тим більше, Техьон не шукає легкого життя.

– Що це означає? – тон Чиміна був майже обуреним.

– Тобто цей хлопець, – голос альфи став тихішим, – зірка, він дуже відомий, з купою фанатів і не у всіх голова на місці. Він завжди в роз'їздах.

– І? Не думаю, що це проблема у справжніх стосунках та міцному коханні. Ти сам знаєш, що справжні почуття мало що зруйнує.

Юнґі замислився. Адже Чімін⁓і правий. Вони самі зіштовхнулися з різними проблемами, великими та малими, але наплювали на чужу думку, ставши тими, хто вони зараз.