Татусю, я знайшла тата!

БОНУС «Запитай мене»

Неподалік від новоспеченої пари тихо погойдувався в танці брат одного з молодят зі своїм, як уже всі знають, хлопцем. На щастя, захід був закритим і приватним. Джину, як і Намджуну, ще хотілося зберегти свої стосунки від публічних розголосів, адже вони особи відомі, нехай і кожен у своїй сфері. Омега через плече хлопця спостерігав за тим, як сяє Техьон в обіймах тепер чоловіка – Чонгука.

– А я ж перший мав вийти заміж, – без злості та заздрості, радше із сарказмом зауважив Джин. Попри все він не вірив у жодні прикмети, а особливо сьогодні в цій атмосфері, в обіймах Намджуна, у їхньому незграбному тупцюванні на місці (адже обоє – не першокласні танцюристи), почувався щасливо, в теплі та безпеці. Він кілька разів ловив погляди матері, яка тільки сьогодні познайомилася з хлопцем сина. Після недолугого знайомства пара добровільно уникала батьків омеги.

– З тобою точно все гаразд? – Намджун помітив метушню Джина, а тепер ще ці слова. Він знав про його стосунки з батьками, про невпевненість хлопця. Саме в цю хвилину було так важливо захистити омегу від думок і сумнівів, що роздирають його.

– Так, Джун, – дивлячись в очі хлопцеві. Не брехав. – Мені зараз дуже добре. Я радий бачити щасливого брата і Лійон, яка світиться наче лампа, буквально віддзеркалюючи настрій своїх татусів.

– Джин~і, я хочу, щоб ти знав, – альфа в хвилюванні забігав очима по обличчю пари. – Усі твої жарти про заміжжя до тридцяти...

– ...і дитину до тридцяти.

– ...так, – нервово хмикнув Джун, – уже не жарти, для мене, для нас.

Джин дивився на боязкого і схвильованого альфу: серце тремтіло від ніжності й розчулення. Невже це його обранець, майбутній чоловік? А те, що до цього йшло, омега переконувався з кожним новим вимовленим словом. І він не був досі так готовий як зараз.

– Ти знаєш я можу написати пісню, музику, а щоб просто сказати про кохання – я профан. Але тільки озвуч, і я влаштую ту пропозицію, у тій частині світу, що забажаєш – я зроблю це.

Тепер тремтів Джин – невже це з ним, невже для нього. Він ніколи не кохав, не отримував стільки уваги, не спав біля телефону в очікуванні виклику, не заколисував схвильоване після поцілунку серце... до Намджуна, всього цього не було до нього. А зараз цей чоловік у своїй формі та стилі, просто, без шалених розіграшів, без тисячі троянд просить його сказати «так».

– Це пропозиція? – тремтячим від несподіваних сліз, запитав Джин. Він ловить переляканий погляд альфи, немов той уже щось зіпсував.

– Я... не... я хотів... Я хотів зробити все не так, – здаючись, видихає Намджун.

Вони вже давно не танцюють  і навіть не тупцюють на місці, а просто стоять, тримаючи одне одного в обіймах.

– Запитай мене.

– Що?

– Просто запитай мене. Мені не потрібні шоу, не потрібно ставати на одне коліно, дарувати каблучки з величезним каменем, мене не потрібно везти на край світу. Я так чекав на людину, якій я стану небайдужим... і, – Джин видихає повільно, щоб не провокувати себе на сльози.

Намджун притискає Джина ближче до себе, вони майже зіштовхуються носами. В очах альфи, які вже теж від чогось на мокрому місці, Джин може заприсягтися, що бачить власне відображення: розгубленого, розчуленого й трохи переляканого.

– Я кохаю тебе, Кім Сокджин, – тихим глибоким голосом тільки для них двох говорить альфа. – Чи зробиш ти мене ще щасливішим і чи станеш ти моїм чоловіком?

Джин закушує губу, стримуючи сльози, які насправді вже скупчилися. Він м'яко цілує альфу в кінчик носа.

– Так, – зірваним голосом шепоче він. А після гладить щоки з утвореними від щасливої посмішки, ямочками, адже Намджун почув і немає меж його щастю. Лише тому що поважають свято сім'ї Чон, вони не кричать посеред танцмайданчика від щастя, натомість Намджун дозволяє собі невміло кружляти свого новоспеченого нареченого у захопленому майже танці.