Частина 16.

283 26 45
                                    

Техьон був вдячний за те, що Чонгук сам зголосився забрати його із собою до студії. Мало того, що він би більше сорока хвилин міг трястись у метро, а якби ще б і Лійон з собою треба було брати – вона жах як не любить довгі поїздки. Її енергії занадто багато для того, щоб просто сидіти і дивитися у віконце.

Вони вже близько двадцяти хвилин їхали до студії. Розмова хоч і була надто формальною, простою та складалася з «як день минув?», «що нового?» Але що Техьон цінував – тишу, яка зовсім не здається дискомфортною. Пропрацювавши вдома тривалий час, він по-справжньому почав цінувати тишу, яка хоч і зрідка переривається зазвичай плачем чи проханням пограти.

В одну з таких пауз вони довго стояли на світлофорі.

– Дякую, до речі, ще раз за подарунки, не варто.

– Хьон, припини. Я хотів подарувати – подарував. Не думай, це не підкуп, це скоріше вибачення.

Техьон з усмішкою опустив погляд. Незвично приймати турботу від малознайомої людини. У нього з Лійон дуже вузьке коло тих, хто піклується – на пальцях рук можна перелічити. Хоч і з побоюванням, подібне хотілося приймати, хотілося довіряти.

– Лійон слухала?

– Не відриваючись! Я ледве спати її уклав...

– Ох, вибач за це, – ніяково засміявся Чонгук. У його фантазіях, вкладання дитини спати, було подібно до розправи над власним розумом і нервами. Як тільки Техьон справляється?

– Ні, – яскраво засміявся омега. Посмішка його була настільки заразлива, що лише завдяки невеликому затору, Чонгук не прибив їх – так би загледівся, що вляпався б кудись у стовп або машину, що рухалася попереду. – В альбомі була одна чудова пісенька, під яку Лійон спокійно заснула. Мені теж сподобалось...

– Що, теж заснув під мою пісню?

– Ні, не спав!

Було незрозуміло за цим глузуванням, хто з ким фліртує, але ситуація в салоні розрядилася.

– Я вже попередив Юнґі-хьона, що йому сьогодні доведеться слухати твій альбом.

– Бідолашний, він не справляє враження мого шанувальника.

– Він може виглядати вороже, але він дуже хороша людина. Він мені як брат майже. Та й хто не зачарується музикою Чон Чонгука, – захихотів Кім.

Татусю, я знайшла тата!Where stories live. Discover now