Татусю, я знайшла тата!

Частина 4.

Техьон не став у той же день турбувати Лійон. Вона повернулася зі свята така щаслива і весела. Було б не гуманно руйнувати її настрій. Він домовився, що Джин завтра приїде з роботи і вони поговорять.

Вийшло так, що Сокджин «випадково» розповів про розмову Юнґі, а там і Чімін дізнався. Тому у них сьогодні вечірній недільний аншлаг. Лійон раділа кількості гостей та уваги, що завжди безумовно належала її, хизувалася подарунком Джина (Чімін жартома сердився і кидав на хьона ображені погляди – «боротьба» а кращого дядька була вічною темою). Техьон в той час знервовано міряв кроками кухню. Єдиним свідком цієї паніки був нудьгуючий погляд Юнґі, але його терпіння не могло бути безмежним. Він смикнув крокуючого повз Техьона за рукав і силоміць посадив поруч з собою. З огляду на тишу у вітальні, Джин приступив до психологічної «атаки». Але і Юнґі був гарним психологом (коли треба).

– Що за паніка?

Те вперто мовчав, ображено надувши губи.

– Твоя донька розумніша за тебе буде, повір мені.

– Дякую, хьон!

– Еге ж, тепер завари мне кави.

Подібні розмови завжди змушували протверезіти, прокинутися. Те займався кавою, коли зайшов Чімін і зі спини обійняв Юнґі.

– Ти знов з кавою, – пробурчав хлопець. Кім вирішив непомітно послухати, тихо порпаючись з чайником. – Ти обіцяв.

– Чім, – м'яко промурчав Мін. Техьону завжди було смішно спостерігати, як спокійний, впевнений, часом жорсткий у рішення, гострий на слівце саркастичний хьон, перетворювався на желе поруч його кращого друга. – Я інколи не можу собі відмовити, ти ж знаєш.

– Знаю, але давай через «не можу»? – ледве чутно відповів Чімін. Те довелося напружити слух, щоб чути їх. Але підслуховувати – погано, тому на правах друга – пішов напролом.

– Про що дітки шепочуться? – обличчя хьонів невдоволено витягнулися.

– Дрібното, ти що втратив здоровий глузд? – ось і повернувся звичний Юнґі-хьон. Кім проігнорував хьона, поставивши на стіл горнятко з ароматною кавою. Для того, хто ненавидів цей збадьорюющий напій, Техьон варив каві бездоганно. Саме тому Юнґі ледве не заскулив коли Чімін, не давши зробити й одного ковтка, вилив каву у раковину.

– Я зроблю чай, – невимушено сказав Пак.

– Хлопці-і-і-і, а що відбувається? – розгублено запитав Те, адже по обличчю Юнґі-хьона, здається що того ситуація зовсім не здивувала, а скоріше звеселила. Он сидить, зуби сушить.