Татусю, я знайшла тата!

Частина 18.

Перед вашим прочитанням хочу щиро подякувати за голоси та коментарі!) Це дуже велика підтримка та мотивація для мене. Я дуже хочу встигнути до початку вересня завершити україномовну версію і всі мої читачі - велика мотивація у цьому.

Дуже старатимусь, бо з вересня на роботу, а там буде не то творчості)

Приємного читання!) Дякую усім!

________________________________

Їх розмова настільки затяглася, що довелося вкладатися в гостьовий у Вонхо. Техьону було ніяково турбувати ледь знайомих людей, але під твердим поглядом Чонгука він знову відчув, що не може чинити опір – сьогоднішній вечір його знесилив, так як ніколи в житті не доводилося втомлюватися. Їх ніби маленьких неслухняних дітей розклали на різні місця: омегу поклали у гостьовій, а альфу на дивані у вітальні. Заперечення всіляко не приймалися, чоловік у Вонхо хоч і здавався спокійним, часом навіть байдужим, насправді виявився грайливим та впертим – він і чинив основний тиск на тому, щоб вони залишилися на ніч.

Вранці ж відчувалася незручність, особливо коли вони вимушено перетнулися з Намджуном. Наразі вони їдуть утрьох у машині Чонгука, який зголосився довести омегу додому.

– До речі, я дещо зміг залагодити, – сказав із заднього сидіння хьон. – З огляду на те, що це не перша скарга, що надійшла на Лі Хійонґа та й одна з камер зафіксувала коридор, у якому стався... інцидент... Його перевели до відділу редакторів. І гадаю, що він і не зрозумів, що зробив.

– Вірніше вдав, що не зрозумів, – Чонгук міцніше стиснув кермо. – Все більше думаю про те, що треба було подати йому більший урок.

– Чонгук, не треба... – тихо, так що було ледве чутно через працюючий мотор, сказав Техьон. – Я не хочу привертати ще більше його уваги, а тобі так точно не варто, – омега, коротко стиснув плече співака.

Чонгук розумів усі причини своєї агресії, розумів також, що Техьон має рацію, але якісь темні думки продовжували мучити його. Минулої ночі він лежав на дивані, дивлячись у стелю, не в силах очистити свідомість від цих дум.

Розпач досяг того піку, коли він був готовий рахувати овець, до чого не вдавався жодного разу в житті. Зазвичай він засинав просто без жодних думок від цілодобового мозкового штурму в студії або від посилених тренувань і виступів, які гасили його свідомість. Зараз же думки не дружним хороводом танцювали у нього в голові, а Чонгук лише спостерігав за тим, як на стелі з'являються і зникають відблиски, віддзеркалені від сусідніх будинків.