1

200 17 3
                                    

Я знову опозорив батька.–Сидячи на лавці подумки говорив собі Павло...–Я повинен стати кращим. Але чи вже не пізно? 
Думки в голові хаотично переплітались, а в кінці розчинялись у неспокої. Це всього лиш 9 по математиці, непогана оцінка для випускника. Можливо Павло б радів, якби не строгість його батька. "Ти мусиш бути кращим абсолютно у всьому", "І який чоловік з тебе виросте якщо ти будеш програвати?", "Я повинен пишатись тобою". Зробивши тяжкий видих, Павло поклав табель у рюкзак і вирішив відволіктись, та сфотографувати декількох вуличних котів. Про це заняття свого сина батько не знав...–Я зробив чудові знімки!–Подумки похвалив себе Павро–Залишилось тільки обробити і виставити в інстаграм!–Це невеличке хобі й справді допомагало заспокоїтись та прийти в себе. Тепер в його думках тільки маленькі, пухнасті лапки та милі вушка...Зайшовши до хати і побачивши постать батька, Павло занепокоївся. 
–Ну як все пройшло?–Голос Флора був спокійний, адже він був впевнений у своєму синові.
–Н-нормально.–"Господи, зроби так щоб мене не покарали" 
–Ну що ж, показуй.–Усміхнувся.
Павло дістав табель і показав його батьку...Це були найдовші 30 секунд в його житті. Такого важкого мовчання він боявся найбільше.
–Що, я тобі сказав на рахунок математики? 
–"У мене є 11 клас, щоб підтягнути її мінімум на 10."–Боязко сказав Павло.
–І чому я бачу 9? 
–Тому що, я не зміг...
–Тебе покарано.
–Але я!
–Ніяких "але". Телефон.–протягнув руку.
–Ні.–Шепотом.
–Що, ти, сказав?
–Ні.
–Не зли мене.
Подумавши декілька секунд, Павло протягнув телефон батькові. Флор розвернувся і пішов до кухні, де на стіл вже накривала мати. Син зняв з себе верхню одежу й пішов у кімнату. Зайшовши до неї він встав на коліна перед іконою і почав молитись.
–Боже...Якщо ти мене чуєш, благаю пробач. Я знаю, що вчинив погано, бо не виконав прохання свого батька і мені дуже соромно. Я справді старався, але в мене нічого не вийшло. Прошу, покажи мені, як загладити свою провину...Я обіцяю, що буду хорошим сином, для тебе і для свого батька. *а дальше пішли звичайні молитви*
...

Так се буваєWhere stories live. Discover now