Так се буває

19

Дівчина була максимально незадоволена. Її погляд так і говорив "Якщо ти не розкажеш про те, що трапилось, то я силою виб'ю правду." Гра в дивоглядки могла продовжуватись ще довго, як би не Микита.
-Гей, може перестанете робити цю зловіщу атмосферу?
Марія відкрила рот збираючись послати його, але її перебив Лука.
-Я тут ні до чого, це все вона.
Дівчина невдоволено закотила очі.
-Ну так-так спихни все на сестру.
Парубок подивився на них обох і голосно зітхнув, показуючи всім своє розчарування. Вставши між двома членами сім'ї Микита почав читати нотації.
-Ну ви ж, бляха, брат і сестра, не можна якось нормально поговорити?
-Я нормально з ним говорю, то він просто признаватись не хоче!
-Та не ори.
Лука відвернув голову і втупився поглядом в вікно. Його мозок перестав сприймати будь які звуки та голоси, концентруючи всю увагу на буйний вітер за вікном... Лікарі виписали його в неділю. Їдучи в машині на задньому сидінні Марія знову спробувала розговорити Луку, щоб той розказав про кривдника.
-Ну чому ти не говориш???
-Скільки раз тобі казати, я сам з цим розберусь.
Дівчина нахмурилась.
-Так розібрався, що ребра зламав?
Лука міцно зжав кулаки в готовності випалити, щось неприємне, але Микита вліз в їхню сварку.
-Та ви можете хоч 15 хвилин провести без срачів???!
Двоє моментально замовкли та проїхали всю дорогу мовчки...
—Йойй, приїхав до того задрипаного Львова, проколов собі все шо можна і не можна, так щей сестру свою слухати не хоче!!!
—Та вспокойся жіночко.
—Жіночко?! Зараз я тобі дам, жіночка.
Марія замахнулась та вліпила Луці підзатильника. Хлопець моментально зігнувся тримаючись за живіт, короткі ковтки повітря от от перетворились би на кашель, але парубок прикусив язика. Знову цей біль відчувати не хотілось.
—Ти живий?
Лука подивився в очі сестрі. В них ще досі була не прихована лють, але з кожною секундою вона спадала та з'являлась тривога, від цього йому краще не стало. Лу глянув на пусту стіну, на яку постійно обпирався Микита. На жаль його там не було, хлопець пішов в магазин з надією, що застане парубка цілим і без нових переломів.
—Не бий мене. Хоч зараз.
Сестра сіла біля нього та приобняла.
—Чорт, ну вибач, Лукась.
Лука трохи випрямився та поклав голову на плече дівчини.
—Хочу морозиво з карамельним допінгом.
—Ехх...—дістала телефон—Я так зрозуміла, що ти хочеш відро морозива і велику бутилку допінгу?
Хлопець трохи задумався, а потім повільно кивнув.
—Тц...
Марія скуйовдила волосся Луці та почала шукати в довгому списку контактів Микиту. Декілька гудків і стурбований голос почав долинати з телефону.
—Що з Лукою?
—Та добре все з ним, во сидитить і морозива випрошує.
—Дай мені його.
Дівчина протягнула телефон Лу.
—Та.
—Що ти вже хочеш?
—Я хочу відро морозива та баночку карамельного допінгу.
—Ділитись будеш?
—...Тільки трошки.
—Добре-добре куплю тобі.
—Хех, дякую.
Лука скинув трубку та повернув сестрі телефон. Далі хлопець взяв пульт, щоб включити телевізор, як ось з'являється кіт та починає лізти на руки відкидаючи пульт кудись між подушок.
—Няу. Мррр~
—От бачиш. Навіть котик проти твоїх сопливих мелодрам.
Хлопець набуньдючився та промовив:
—Ти сама мене на них підсадила.
—Пф. Я? Та ти за мною повторюєш постійно.
—І що?
—І то.—Марія тикнула пальцем йому в лоб—ти ще досі не виріс, братику.
Лука ображено відвернувся від неї та почав шукати пульт...

Редакторка:patelnya_
Автор хоче морозива(