Так се буває

25

Павло довго вмовляв Луку передумати та дати йому спати на дивані замість ліжка. Другий відмовлявся від цієї чудової пропозиції та повторював: "Ти тут гість, а значить тобі весь комфорт." Хлопці провели за цією невеличкою сваркою  хвилин десять, в результаті якої Павло із соромом програв. Як ось його голову навідала чудова ідея, якщо він не може відмовитись від послуги, то він може віддячити за неї. Не довго думаючи хлопець промовив:
—Добре, я буду спати на ліжку, але завтрашній сніданок на мені.
Після цієї фрази Лука подавився чаєм, для того щоб викашляти весь напій довелось прикласти не малих зусиль. Павло перелякано стискав кружку і дивився на парубка так ніби з його вуст ось-ось зірветься "Це все моя провина! Думаю, я негідний залишатись у тебе в гостях.". На це Лука легенько усміхнувся.
—Дякую, але це лишнє. Я не прошу щоб ти мені віддячив.
Хлопець розчаровано опустив голову, схоже дарма він взагалі відкрив свого рота.
—Гей, ну не сумуй. Та, добре, якщо ти так хочеш... То можеш зробити той сніданок, але не сильно заморочуйся.
Через декілька секунд Лука знову побачив радість в очах Павла... Після пошуків в шафі великих шортів для хлопця та гарячого душу обоє пішли спати. Ну як пішли, побажання хороших снів не спрацювало і півночі на вулиці відвантажували сміття, а через високий поверх чути то було дуже добре. Врешті-решт хлопці повністю погрузились у марення... Ніжна мелодія будильника розбудила Павла. Він сонно потягнувся та почав тихенько збиратись. Виходячи зі спальні його подальший шлях до ванної кімнати зупинив нявкаючий Кіт, Павло швидко підняв кота на руки та почав чухати за вушком. Тваринка заспокоїлась та наласкавшись злізла з хлопця. Парубок тихо продовжив свій шлях, взяв нижню білизну з сушилки зайшов назад до спальні та почав одягатись. Коли всі підготовки закінчились Павло вже стояв за дверима закриваючи їх ключем, який дав йому Лука, видно він знав, що хлопець не послухає його та вирішить використати весь свій досвід із 15 сезонів майстер шефа та приготувати "фіг зна шо зі грибною підливкою". Парубок відчув тепло десь глибоко в грудях, дивно було це відчувати просто від шматка металу, але він відкинув цю думку. Павло не хотів зізнатись, що відчував це через людину, яка дала йому цього ключа...
Лука прокинувся від смачного запаху їжі. Пройшло декілька секунд поки він зрозумів звідки цей аромат взявся. Хлопець встав з дивану, накинув першу попавшу під руку футболку та пішов на кухню. Біля ніг Павла кружляв Кіт, все-таки корм кормом, а бананові оладки скуштувати хотілось. Лука подивився на всі продукти, які стояли на столі, половини з них не було в нього вдома до цього дня, тож їх купив його милий гість. Хлопець підійшов до нього із заду та хрипким напівсонним голосом привітався...
Поснідавши та запевнивши Луку в тому, що все справді добре і йому не потрібно повертати коштів, які він витратив на продукти Павло зібрався йти. Як раптом Лу зупинив його біля самісіньких дверей та сказав зачекати на нього. Не пройшло й п'яти хвилин як перед ним вже стояв вбраний хлопець із заплетеним коротким хвостиком. Павло полегшено видихнув, Лука просто хоче його провести. Стоючи в ліфті парубок чомусь натиснув на кнопку підземної парковки.
—Навіщо ми їдемо на парковку?
—Ой, зовсім забув запитати. Боїшся кататись на мотоциклі?
Мозок Павла зібрав пазл докупи.
—Ти відвезеш мене?
—Ну так, а що я мав залишити тебе самотньо мерзнути на зупинці?
Ланіти хлопця почервоніли. Він декілька разів переглядав світлини з мотоциклом Луки, але ніколи не думав що зможе проїхатись на ньому.
—Гей, ну ти чого? Тобі недобре?
—Та, я в нормі...
Лука довго дивився на вираз обличчя Павла, а потім ніби щось зрозумів і трохи усміхнувся.
—З чого ти смієшся?
—Я? Та ні з чого)
Хлопці вийшли і відправились до мотоцикла... Павло хотів, щоб цей момент тривав вічно, йому справді  сподобалась ця, хоч і не довга але захоплююча поїздка. Лука вирішив перекурити, тому в хлопців було трохи часу на коротку розмову. Сигарета вже давно дійшла до фільтру, але вони продовжували розмовляти.
Просто стояли обіпершись об стіну будинку та теревенили про все що тільки спаде в голову, але все добігає кінця. Їхні "останні" перекидування фразами перервав дощ, тож Луці прийшлось швидко завести байк, а Павлу підніматись до квартири.

Редакторка:patelnya_
Якщо що ланіти—щоки.