Так се буває

22

Гарячий чай з лимоном ідеально підходив до пляцка. Лука сьорбав напій та з легенькою усмішкою слухав розповіді Павла про студентську рутину. Під столом на теплій підлозі грівся Кіт. Через вікно пробивалось сонячне проміння. Вони говорили про все на світі, теми змінювались безупину, але кожен насолоджувався приємною розмовою. Спокійна атмосфера та теплий чай в руках швидко зробили хлопців трохи соними від чого ті ще більше розслабились. Різке і гучне мурчання сплячого кота до кінця заткнуло хлопців. Тепер вони просто пили чай та дивились одне на одного мрійливими поглядами...
Павло попрощався з Лукою та вийшов з квартири. Він провів там цілих 2 години і з впевненістю зміг собі сказати, що всі його припущення були хибними. Звісно парубок виглядав дещо нестандартно, адже не кожен день побачиш хлопця з проколами та довгим волоссям, але геєм він точно не був. З піднесеним настрієм Павло  почемчикував додому. Подорозі він заскочив в магазин, щоб купити декілька пакетиків з кормом та в подальшому нагодувати вуличних котів. Закінчивши це благодійне діло хлопець все-таки дістався додому. Запитань він в свою адресу не отримав, тому спокійно переодівся та займався своїми справами до самого вечора, потім повечеряв, пішов в душ і зі втомленістю в тілі швидко заснув... Суботній ранок зустрів Луку дзвінком від сестри. Вона, як і очікувалось, ще досі хотіла розібратись в таємничому побитті, але від сонного і злого хлопця крім прокльонів та передаванню слухавки коту нічого не можна було отримати, тому сестра перевела тему на більш буденну. Розмову про самопочуття та допомогу від Микити, Лука моментально забув і закінчивши цей чудовий діалог з ріднею відключився поринаючи в сон. Знову розбудити хлопця зміг тільки його домашній улюбленець, який вирішив що волосся Луки чудовий клубок ниток. В результаті бідний нещасний парубок з переломом ребра, десятками синяків та поранень насипав корм Коту. В планах було цілий день вчитися, тому Лука притарабанив підставку для ноутбука, завантажив на пристрій файли з флешки і "влгіся" за роботу. Через дві години беззупинного вивчання матеріалу хлопець почав сильно втомлюватись, ослаблений організм благав про їжу та сон, але бажання парубка догнати одногрупників було сильніше ніж якийсь там голод. Лука протримвся ще декілька годин роблячи короткі перерви для впорядковування інформації в своїй голові. Врешті-решт хлопець відключився та проспав до пізньої ночі, через що пропустив кілька десятків дзвінків від Микити...
Павло зрозумів, що він нічого не розумів. Без допомоги Луки хлопець абсолютно нічого не запам'ятовував. Парубок зазубрив всі формули, але толку від цього було небагато. Одного теплого жовтневого дня Павло лежав на ліжку і думав про свій плачевний стан. Просити у одногрупників про допомогу було доволі ніяково, а Лука  скоріш за все просто не має сил розбиратись щей з проблемами хлопця. Павло вдивлявся в стелю ніби шукав там спосіб завдяки якому ця ситуація вирішиться. Через декілька хвилин йому це надоїло і парубок розчаровано закрив очі. В пам'яті зразу всплив спогад з теплим чаєм та смачним пляцком. Його безглузда, але така приємна розмова з Лукою та кіт. На лиці Павла з'явилась посмішка, коли він дізнався що кличка цього лисенького звірятка Кіт. Через декілька хвилин з'явився ще один, давніший спогад. В ньому хлопець сидів в тролейбусі та уявляв, що в Луки з'явились котячі вушка та хвіст. За тією картинкою з'явилась нова де Лу вже тримає свого домашнього улюбленця на руках. В голові пролетів барвистою стрічкою звук. Це був сміх дуже тихий, але милий. В грудях з'явилось тепле відчуття, а волоски на руках стали дибки. Павло відкрив очі викидаючи з голови ці думки. Схоже з ним знову щось не так...

Редакторка:patelnya_
(Якщо що цей спогад про котячі вуха та хвіст у Луки був у 8 частині)