Так се буває

24

Виходячи з травмпункту, Лука чуть не звалився з сходів. Його вчасно схопив Микита та притиснув до себе.
—Тільки з лікарні вийшов, а вже назад хочеш?
—Та я спіткнувся просто, не кіпішуй.
Хлопець вивільнився з "обіймів" і пішов до машини, де на нього вже чекали солодощі та три кілограми морозива. Микита сів на місце водія і глядів за Лукою, який вже встиг з'їсти пів пачки зефіру.
—Я все Марії розкажу.
Не довго думаючи другий відповів:
—Не дам тобі наполеона.
—Еееее. Це я значить то всьо купляв, щоб мені навіть кусочка тортика з чаєм не дали?
—Ну, це не за твої гроші куплялось, тому не бачу тут нічого такого.
Лука забрав волосся від очей та продовжив їсти.
—Але ж ці гроші і не твої.
—Вони призначені мені і я сам вирішую на що мені їх витрачати.
З грубістю в голосі промовив хлопець.
—Давай не дуйся туто мені. Ще погану енергетику залишиш в машині.
Лука підняв брови.
—Серйозно? Енергетику?
—Я творча особистість, яка часто малює в багажнику машини та споглядає захід сонця.
—Ммммм романтика - з сарказмом в голосі промовив хлопець.
—Ти ж таке любиш, хіба ні?
—Я люблю не малювати в багажнику під захід сонця, а кохатись. Це зовсім інше.

Микита завів машину. Щоразу він все більше і більше дивувався як вони з звичайної теми переходили до любові Луки займатись сексом...
Іти на пари було тяжко. Ноги ледве несли хлопця. Він ніколи б не подумав що піднімання сходами відбере стільки сил і часу. Але Луці повезло. На його шляху постав Павло, який взявши його під руку допоміг піднятись. Сьогодні парубки вирішили сісти разом, чим здивували приблизно пів групи. Так, хлопці любили навчання тож мали багато тем для розмов, але зла постать Луки від якої можна отримати лиш посмішку ніяк не гармоніювала з добрим та спокійним Павлом. Найбільш свій подив виявляв Діма, йому компанію склала Христя. Їхню увагу привернув Лу. Дівчина зачаровано дивилась на нього та говорила про його чарівність, а сусід вже уявляв як знову ламає йому кістки, щоб той ще довго не міг маячити в нього перед очима. Павло помітив закохані погляди Христини та розвернувся до Луки.
—Схоже ти їй подобаєшся.
—Кому?
—Христі.
Лука ледь стримався, щоб не скривитись від цієї інформації.
—Вона не в моєму смаку.
—Вона???
Чуть не викрикнув Павло.
—Та вона ж одна з найкрасивіших дівчат на потоці.
—Ти там в якісь групі, яка визначає це?
—Хахах та ні, ну ладно можливо я перебільшив, але ти ж взагалі на дівчат не заглядаєшся.
Помовчавши, Лука подумав як цю розмову не перетворити в камінґ-аут.
—...Я дуже прискіпливий до дівчат.
—Справді?
—Так.
—Вони взагалі в тебе були?
В жарт сказав Павло.
—Звісно були.
Максимально впевнено промовив хлопець.
—Ну і які?
Жарт переріс в зацікавленість і він з нетерпінням чекав відповіді. В свою чергу Луку це запитання поставило в ступор.
—Гм... Та як які? Звичайні...
—Давай розказуй.
Дружньо стукнув ліктем по руці.
—Та, що розказувати? Дівчата як дівчата, звісно у нас були спільні інтереси по типу мотоциклів, серіалів на вечір або тварин. Зрозуміло, що зовнішність теж мала велику роль, блондинки з голубими очима це не моє, мені більше подобаються люди з темним кольором волосся. Зазвичай, я зустрічався з спокійними по натурі дівчатами, адже коли ти маєш шило в дупі і твоя партнерка також, то контролювати себе, щоб потім не падати на землю від перевтоми дуже складно.
—Реально? Я чомусь думав, що тобі навпаки подобаються енергійні та голосні дівчата.
—Ні-ні. Це важко, надто важко.
Лука сказав це так ніби пережив декілька війн розпочатих саме такими енергійними та голосними дівчатами.
Павло не встиг придумати наступну тему для розмов, адже пролунав дзвінок, тому він вирішив забути про діалоги з сусідом по парті та з головою поринути в конспекти...
—Тож, може зайдеш до мене?
—Сьогодні ми не брали нової теми, тому не бачу сенсу йти. Чи ти хочеш просто разом посидіти і чаю попити?
—Та я хотів просто поспілкуватись, але якщо ти не хочеш то нічого.
—Що?... Я не проти, просто ти мене ніколи не запрошував до себе просто так.
—Ну все буває вперше.
На це Павло тільки мило усміхнувся  та мовчки кивнув... Почувши нову людину в квартирі Кіт зацікавлено виліз зі своєї хатки. Коли він побачив знайоме лице, то зразу накинувся на гістя жадаючи ласки. Лука знову спробував зняти з хлопця кота, але Павло його заспокоїв та запевнив, що муркотяча тваринка на плечах абсолютно йому не заважає. Після взявання теплих тапочків та миття рук Лука почав заварювати чай та діставати солодощі. Перед складеним диваном стояв невеликий столик на якому все це й розмістилось. Всівшись і накрившись коциками хлопці почали вибирати фільм для перегляду. Цього разу його вибирав Павло, тому весь вечір вони збагачували свої знання дивлячись історичну документалку. На вулиці почався дощ, спершу він був несильний, але через деякий час прогриміла блискавка і моросець перетворився на справжню зливу. Побачивши це Павло засмутився, адже в таку погодку плентатись додому не хотілось.
—Може тобі краще залишитись?
Пропозиція Луки здавалась цілком логічною і аж ніяк не здивувала хлопця.
—Не думаю, що це хороша ідея
—Чому?
—Ну я й так довгенько в тебе тут, не хочу доставляти не зручностей.
—Ні-ні ти що. Залишайся, буде погано якщо ти змокнеш та захворієш.
—...Але завтра пари.
Лука видав погляд який ніби говорив "Серйозно? І це все?"
—Не дивись так на мене.
В свою чергу хлопець підняв руки вверх "здаючись". Знадобилось близько 5 хвилин, щоб Павло набрався сил для продовження цієї розмови.
—Ти точно не проти?
—Безумовно.
—Ну...Тоді я піду подзвоню батькам.
—Угу.
Коли парубок вийшов з кімнати та зачинив за собою двері Лука посміхнувся ледь не до вух і з німим криком плюхнувся на подушку. Кіт сів біля його лиця в спробі зрозуміти дивну реакцію господаря на що отримав лиш поцілунок між вушок та слово "Милий", те кому воно призначалось залишилось для домашнього улюбленьця таємницею.

Редакторка:patelnya_