Перші 6 років мого життя нічим не відрізнялися від життя звичайних дітей, але одного сонячного дня все змінилося. Я змінилася.
Смерть матері дуже підкосила мій психічний стан, проте коли не стало мого батька... Печаль нібито навмисно засіла в голові та зручно влаштувалася в моєму серці. Життя втратило свій сенс, однолітки мене не цікавили, як і веселощі.
Я перетворилася на ходячого привида. Бліда шкіра та синці під очима чудово доповнюють цей образ, але якщо серйозно - я ніколи не була у центрі уваги, точніше була, але цей досвід не з найкращих.
Я не конфліктна людина, не вискочка, нікого не ображаю, проте дуже тиха, спокійна, й це чомусь багатьох бісить.
«Вона така "розумниця", що аж блювати хочеться. Нехай кажуть, що хочуть, але я відчуваю - до святоші їй далеко!»
Ці слова вже довгий час не виходять з моєї голови. Я згодна з ними, проте мені все одно якось образливо.
Мого терпіння вистачило не надовго, я вирішила покінчити з цим, точніше зібрала усі речі та знову втекла від проблеми.
Раніше мені не доводилося стикатися з дивом, бо я просто не вірю в це, я вже не дитина, але зустріч з міс Торнхіл - це справжнє диво...
Вийшовши з потяга, Рейчел перевірила наявність багажу та почала виглядати знайому жіночу фігуру. Легке торкання до плеча змусило дівчину здригнутися, але варто було побачити перед собою знайоме, майже рідне, обличчя, як страх моментально зник.
- Рейч, люба, як же я рада тебе бачити! - з розпростертими руками для обіймів сказала рудоволоса .
- Мерилін... - декілька місяців листування та відео дзвінків по вихідних і ось - вони нарешті зустрілися. Ця мить не сон, справжня-справжнісінька. Про що ще можна мріяти?
- Що ж, розповідай - як доїхала? Сильно втомилася? - відсторонившись спитала жінка.
- Не дуже, але гріх жалітися - сусіди були тихі та й не дуже товариські, тому в цілому я задоволена.
- Це добре. Залишається лише якихось півтори години і ти будеш вдома... В новому домі. Для тебе це кардинальні зміни, чи не так?
- Саме так. - трохи сумно відповіла Браун. - Але тепер я не одна, то ж швидко звикну. Сподіваюся на це.
- Все буде добре, от побачиш! Міс Уімс, учні, вчителі, одним словом - усі, будуть раді бачити тебе у академії.
- Подивимося...
ВИ ЧИТАЄТЕ
Невидимка
FanfictionЇї життя завжди було наповнене болю та страждань. Вона ненавидить брехню, ненавидить гучні компанії. Лише тримаючи у своїх руках пензля вона відчуває себе живою, більшого й просити гріх. Але вона навіть уявити собі не могла, що зацікавить його завдя...
