Невидимка

7.Чи варто вірити легендам?

Спогади - єдине, що залишається в людини, після втрати когось з близьких.
Я досить чітко висловилася з приводу сну Торпа, але дивні думки все ніяк не зникають.
Визнаю - це було грубо, проте Ксав'є мав би усе зрозуміти. Якщо ж ні - нехай, примушувати когось спілкуватися зі мною я не збираюся.

- Чого така сумна сьогодні? Щось сталося?
- Та ні, все чудово. - перебираючи виделкою сніданок відповіла Браун.
- Ти не вмієш брехати, Рейчел.
- А я і не брешу, все добре, справді.
- Що ж, мені є чим підняти тобі настрій. - дістаючи якусь стару книжку видала Сінклер. - Ось.
- Книга...
- Не звичайна книга!
- Добре. Судячи з надпису - це книга давньогрецьких міфів та легенд.
- Так, саме у ній я знайшла згадку й малюнок схожий на твою квітку.
- Квітка має назву "Білий диявол", ця інформація мені вже відома.
- А про жертвоприношення ізгоїв та різні прокляття? - усміхнено заінтригувала вовчиця.
- Вмієш ти зацікавити...

Фізична культура! Навіть у Неверморі вона є, але дякувати Богу в мене є документ від директорки Уімс, який дозволяє мені не відвідувати це заняття. Точніше я збираюся просто сидіти на лавці десь недалеко, аби бути у полі зору викладача. Все ж таки - він несе за мене відповідальність.
Раніше я досить скептично відносилася до міфів та легенд, але думку про те, що частина з цих історій є правдою - поважаю.

- Пройде ціла вічність перш ніж Альмус д'яболі розкриє світ бутон. Вперше за довгий час на обличчі всім відомого тирана та вбивці промайне щира посмішка. Взявши до рук звичайнісіньку людську лопату, його диявольська величність знайде квітці більш гарніше місце для подальшого життя. Таким став забутий й прихований від людських очей острів Кіпр. Варто було Дияволові махнути рукою, як по його просторах розтяглися гори небаченої краси. Він дав їм назву - Киринія, а найвищу їх точку прозвав Кіпарисовунон, на вершині якої від тих часів й до далекого майбутнього Елейн спочиває у спокої, а кожного хто таки наважується порушити її процвітання карає, відправляючи їхні душі до рук свого чоловіка.
- Що це? - пролунав знайомий голос, на що Рейч одним спритним рухом закрила книгу.
- Й тобі привіт, Ксав'є. Як бачиш - це книга.
- Яка саме? Вона взагалі не схожа на ті, що ми використовуємо для навчання. - не чекаючи дозволу, Торп сів поруч із дівчиною, не відриваючи свого погляду від обкладинки фоліанта. - Грецька?
- Можливо.
- Браун, може годі поводити себе як мала ображена дитина?
- А хто казав, що я ображена? Невдоволена, розчарована, заінтригована, але точно не ображена.
- То чому не розкажеш більше про книгу, яку тримаєш у руках?
- Це може бути небезпечно. - зітхнувши русоволоса продовжила. - Сьогодні вночі мене відвідала думка, що всі ці дивні видіння і сни ведуть до чогось дуже небезпечного, а це означає, що усі, хто буде втягнутий у цю справу, можуть бути в небезпеці, тому чим менше ти знатимеш, Ксав'є, тим більше ти будеш у безпеці.
- З яких пір тебе турбує подібне?
- Чуття підказує мені, що так буде краще. Якщо вже ризикувати, то наодинці.
- Знаєш що?
- Не переконливо?
- Ні.
- Й ти не відчепишся?
- Ні за що.
- Тоді тримай, читай! - з якимось сарказмом видала Рейчел передаючи книгу. - Тільки сумніваюся, що ти знаєш грецьку.
- Ніби ти знаєш? - побачивши в очах дівчини радісний вогник, Торп одразу ж зрозумів що до чого. - Звідки?
- Півтора роки тому на річницю моєї улюбленої гри вийшло ексклюзивне оновлення у давньогрецькому стилі, де діалоги персонажів були відповідною мовою. Переклад був такий собі, тому я озброїлася словником, почала записувати якісь фрази, працювала з вимовою й згодом навіть не помітила як вивчила цю мову.
- І після цього ти кажеш, що не полюбляєш навчання?
- Самонавчання й навчання в школі абсолютно різні речі. Просто я вже звикла до життя наодинці.
- Вибач, якщо образив тебе, коли згадав про твою матір.
- Нічого, все гаразд, справді. Та й я не мала так гостро реагувати на це. Іноді здається, що скільки б років не пройшло, я все одно буду зациклювати свою увагу на тій події.