Ліс, ліс, і ще раз - ліс. Саме це дівчина бачила останні декілька годин. Вона без якихось сумнівів активно блукала по Неверморських хащах й чхати вона хотіла чи то на ведмедя, чи то на монстра.
Вона чує її, вперше за довгі роки. Таке не можливо проігнорувати.
Тоді, же стоячи на балконі, вона подумала, що це якась галюцинація, але ж голос не зникає й навіть навпаки: чим ближче вона до цілі, тим він голосніше.
Тиша. Абсолютна тиша. Не було чути нічого. Це лякало, адже Рейчел така близька до здійснення своєї давньої мрії - знову побачити маму. Варто лише згадати видіння Торпа, де вона назвала свого вбивцю "мамою", а зараз і зовсім чує її голос, як неможливе стало здаватися можливим. Браун вже не хвилював той факт, що рідна людина спробує її вбити, головне - вона буде поряд, знову, як колись.
- Мамо, прошу, не мовчи... - крізь сльози сказала дівчина, після чого з останніх сил закричала і впала на землю. - Повернися, будь ласка. Ти мені потрібна, ви з татом мені потрібні!
І знову у відповідь тиша, яка починала повільно вбивати. Навіщо було давати надію, щоб потім так грубо її обірвати?
- Рейчел, не плач, ходи до мами...
Ніби на автоматі, Рейчел піднялася з місця і побігла в бік, звідки був чути цей заповітний голос.
Вже за декілька хвилин, дівчина опинилася на березі озера. Вона ще не бачила його раніше, але уночі воно мало надзвичайний вигляд, особливо коли на небо зійшов повний місяць.
Чекаючи подальших "знаків Всесвіту", русоволоса почула як десь недалеко хруснула гілка, тому одразу ж обернулася і побачила перед собою маму.
Її обличчя було таким самим, що й в день смерті, лише очі більш червоні. Рейчел вже збиралася щось сказати, але Ванесса встигла зробити це першою.
- Лід, по якому ти ходиш, Рейчел, дуже тонкий. Ти маєш зупинитися!
- Який лід? Про що ти? Як я зупинюся?
- Не хвилюйся, люба... - жінка обняла дочку, при цьому повільно наближаючись до її вуха. - Я зроблю це сама!
- Що?
Браун нічого не розуміла, але варто було її матері відсторонитися, як жінка перемістила свої руки дівчині на плечі й з неймовірною силою штовхнула Рейч.
Лічені секунди і русоволоса опинилася у воді. Зрозумівши, що тільки-но сталося, Рейчел спробувала виплисти на поверхню, але це не дуже вдало виходило.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Невидимка
Fiksi PenggemarЇї життя завжди було наповнене болю та страждань. Вона ненавидить брехню, ненавидить гучні компанії. Лише тримаючи у своїх руках пензля вона відчуває себе живою, більшого й просити гріх. Але вона навіть уявити собі не могла, що зацікавить його завдя...
