– Ти сьогодні трохи дивна... – промовила Сем. – Випадково не захворіла?
– Ні, зі мною все добре.
– Гаразд, тоді хутчіш збиратися до школи, не варто запізнюватися на автобус!
– Можна сьогодні я піду пішки?
Усмішка різко зникли з обличчя Сем, а погляд... Рейч здавалося, що жінка бачить її на скрізь і зараз дуже сильно розлютиться, проте цього не сталося.
– Звичайно, як хочеш. Тільки будь обережна на дорозі, останнім часом в нашому районі стало досить небезпечно.
– Так, без проблем.
– Тоді бажаю удачі на заняттях, буду пізно! – вигукнула тітка перш ніж покинула дім.
Або я зійшла з розуму, або моє життя мені не належить, точніше... Господи, я говорю сама із собою, це так тупо!
Нашвидкоруч зібравши перекус, дівчина помітила на холодильнику яскраво-зелений папірець.
– Вівторок, четвер, субота. 15:00. Психолог. Чудово...
Увімкнувши екран телефону, дівчина побачила надпис "четвер", після чого тяжко зітхнула.
Ранок був лише початком. Рейчел й уявити не могла, що "таке" чекатиме її у школі.
Браун не була королевою, черлідером чи дівчиною якогось мажора, тому не була прикладом для наслідування. В двух словах - сіра миша. Знущайся скільки хочеш - тобі нічого за це не буде.
Наприклад, зараз. Русоволоса спокійно йшла по коридору, як хтось поставив підніжку і не помітивши її, Рейч впала.
Це було нестерпно та боляче, проте дівчина як завжди приховала свої справжні емоції і мовчки вирушила до шафки, поки всі довкола сміялися і тицяли в неї пальцем.
– Що, Браун, так і не навчилася ще ходити? – вигукнув один з хлопців, що стояв неподалік та був винуватцем падіння Рейч. – Хоча... Нема кому було тебе цьому навчити, як сумно!
– Не треба так, Чейз. Вона в нас дівчинка чутлива, ще ридати почне.
– Люба, цього я й домагаюся, це ж таке видовище!
Опустивши голову, художниця намагалася відкрити шафку, проте нічого не виходило і це потроху починало бісити Браун. До всього ж, сміх в її адресу ні на мить не припинявся, тому нерви Рейчел здали й вона підійшла до свого кривдника.
– Подивіться хто тут в нас. Що треба? – з усмішкою на обличчі спитав Чейз.
– Що треба? Та лише відновити справедливість. – після цих слів русоволоса з усієї сили вдарила хлопця по обличчю, чого він взагалі не чекав.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Невидимка
FanfictionЇї життя завжди було наповнене болю та страждань. Вона ненавидить брехню, ненавидить гучні компанії. Лише тримаючи у своїх руках пензля вона відчуває себе живою, більшого й просити гріх. Але вона навіть уявити собі не могла, що зацікавить його завдя...
