Зробивши чергову зупинку, русоволоса нарешті почула чиїсь голоси, й на щастя не своєї матері. Забувши про втому, вона якомога швидше побігла до джерела звуку і вже за декілька хвилин побачила наче вже рідних неверморців.
Вийшовши до підлітків, ті одразу ж замовкли, після чого з натовпу вийшов Аякс. Побачивши більш-менш знайоме обличчя, Рейч підійшла до хлопця та злегка обійняла.
- Господи, ти жива... Стільки шуму ходило навколо твого зникнення.
- Справді?
- Так, усі, без винятку, тебе шукали. - видав Петропулос.
- Мерилін отруїла мене, потім я пролежала без тями невідомо скільки, втратила частину здібностей і ось нарешті стою тут.
- Весело...
- Дуже. До речі, де Енід? Венздей?
- Складне питання, довкола зараз казна-що відбувається, нам навіть довелося тікати з академії до більш безпечної території.
- Добре, я тебе зрозуміла. Отже, моє місце зараз там... - вказуючи в бік Невермору промовила дівчина, після чого усі присутні почули досить гучний вибух.
- Ти впевнена, що йти туди гарна ідея?
- Ти ще питаєш?
- Хтось декілька хвилин тому казав, що не має сил.
- Хвилинку!
Пальці Рейчел ледь-ледь замиготіли зеленим світлом, на що дівчина усміхнулась.
- Ще не все втрачено, як бачиш.
- Що ж, я не маю ніякого права вірішувати щось за тебе, але якщо ти справді впевнена...
- Впевнена.
- Добре, бо якщо щось станеться - спочатку Енід вб'є мене, а потім вже тебе.
- Я тебе почула.
- Удачі...
Побоювання Аякса не були зайвими - варто було ступити на поріг Невермору, як знову стався вибух і за моїми припущеннями - в чотирикутному дворику.
Залишалися лічені кроків і ось неочікувано Рейчел паралізувало, до падінь дівчині вже не звикати, проте все одно було дуже неприємно.
- Навіть не думай лізти в саме пекло, це їх розбірки, не твої!
- Так добре було, тихо... І ось тобі на.
- Я твоя мати.
- Моя мати померла, тому слухати тебе в мене немає бажання.
Чим ближче Браун підходила до двору, тим більше посилювався тиск зі сторони Ванесси.
- Послухай мене хоч раз!
- Не сьогодні...
Аби знову не впасти, Рейч з усіх сил трималася за стіни та різні поручні, саме завдяки цьому вона нарешті опинилася на місці.
Картина була не найгарніша - завдяки своєму посоху Крекстоун притиснув Венздей до столу, дівчина ледве трималася, ще трохи і вона втратить свідомість.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Невидимка
FanficЇї життя завжди було наповнене болю та страждань. Вона ненавидить брехню, ненавидить гучні компанії. Лише тримаючи у своїх руках пензля вона відчуває себе живою, більшого й просити гріх. Але вона навіть уявити собі не могла, що зацікавить його завдя...
