Ранок, що починається не з будильнику, а зі стукоту у двері - автоматично стає поганим.
Це було першим, що спало на думку сонній Рейчел, яка не мала жодного бажання вставати з теплого ліжечка. Подивившись на годинника, дівчина зрозуміла, що незваний гість змусив її прокинутися на цілих пів години раніше, тому Браун вже була на повному серйозі злісно відповісти йому та гучно зачинити двері прямо перед носом.
- Доброго ранку, Рейчел, як справи? - радісно видала Сінклер.
Оглянувши коридор, русоволоса подивилася на Енід, що ніби звалилася на неї з небес й закотивши очі повернулася до ліжка. Вовчиця була трохи здивована, проте таки зайшла у кімнату зачинивши за собою двері.
- То ж, бачу, що справи не дуже.
- Саме так, а ось це... - вказавши рукою на стіл промовила Рейч. - Усю ніч не давало мені спокою!
Підійшовши до робочого стола блондинка побачила перед собою купу якихось папірців на яких була намальована одна єдина річ - біла квітка.
- Ти дуже гарно малюєш.
- Не у цьому справа! - ніби завиваючи видала Браун і кинулася до альбому. - Не це, не це... Ось! Це кольорова версія. Ти бачила колись щось схоже?
- Ні, але я знаю до кого тобі варто звернутися - до...
- До міс Торнхіл, знаю, але це погана ідея.
- Почався лише другий день навчання, а в тебе же є якісь секрети?
- Щоб ти розуміла - друга година ночі, я в холодному поту, очі машинально відкриваються, ноги на автоматі ведуть до столу й руки починають малювати цю квітку. О пів на шосту все припинилося, ніби нічого і не було. Або я хвора, або... Навіть інших варіантів немає!
- Це досить дивно, але цікаво. - посміхнено відповіла дівчина. - Можна пошукати інформацію про цю рослинку у бібліотеці Невермору. Якщо хочеш - я можу зайнятися цим.
- Що я маю зробити взамін?
- Взагалі, я прийшла до тебе, аби запросити на сніданок, то ж...
- Зрозуміла, йду збиратися.
Настільки швидко мені ще ніколи не доводилося збиратися. Енід кожні 30 секунд підганяла мене, тому я ледь не забула найголовніше - альбом із малюнком, який я планувала показати Ксав'є.
Сердцем відчуваю - це саме та квітка, що він бачив у ведінні...
Опинившись у головному дворику академії, Рейчел пройшлась поглядом по його території, зробивши деякий висновок, поки Енід щось захоплено розповідала.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Невидимка
FanfictionЇї життя завжди було наповнене болю та страждань. Вона ненавидить брехню, ненавидить гучні компанії. Лише тримаючи у своїх руках пензля вона відчуває себе живою, більшого й просити гріх. Але вона навіть уявити собі не могла, що зацікавить його завдя...
