Час, проведений займаючись улюбленою справою летить досить швидко, тому не дивно, що Рейч з Ксав'є навіть не помітити, як годинник почав показувати дві години ночі. Рейчел була шокована, що усе так надовго затягнулося, а ось на обличчі Торпа не було навіть натяку на здивування, бо для нього це було нормальним.
Невелика прогулянка лісом, непомітне блукання академією і ось нарешті вона в своїй кімнаті.
Не було сил навіть зняти з себе одяг, то ж Браун лише плюхнюлася на ліжко та за лічені секунди заснула.
Хтось починає ранок з кави, я ж з допомоги любим квітам. Ця орхідея вже довгий час бентежить мене, бо я наче усе роблю правильно, а вона все одно в'яне. Звичайно можна використати трохи чарів, але...
Краще буде віддати її людині, що як ніхто інший розуміється на квітах й не гірше за ізгоя.
Збори не зайняли багато часу, тому вже досить скоро Рейчел прямувала до любої наставниці, що в цю годину мала знаходитися в оранжереї.
- Мерилін?!
Браун здивував той факт, що приміщення було пусте, так ще й не зачинене.
Торнхіл дуже відповідально ставилася до свого "райського" куточка, тому це здається ще дивнішим. Окремо, треба приділити увагу рідким та небезпечним видам рослин, які треба берегти як зіницю ока.
Щоб застерегти катастрофу, Рейчел вирішила затриматися в оранжереї та дочекатися повернення її господарки.
Обійшовши приміщення, Рейч підійшла до робочого місця Мерилін, в кутку якого стояв горщик з лілією.
На диво, земля була досить суха, тому Браун вирішила, що трохи води квітці не завадить і вже за декілька хвилин пошуків лійки виконала задумане. В цей момент в оранжереї нарешті з'явилася рудоволоса, що явно не очікувала побачити художницю.
- Рейчел? - відволікаючи дівчину від справи видала жінка.
- Привіт, як справи?
- Дуже непогано, а в тебе?
- Також, хоча могло бути і гірше, тому не буду жалітися.
- Я вже чула останні новини щодо тебе, досить неочікувано.
- Ще й як, досі не віриться.
- Сподіваюся, рідні зроблять тебе щасливими. - поправивши окуляри промовила Мерилін. - Вони вже точно зможуть дати тобі те, що я не в силах.
- Не кажи так.
- Але це правда.
- Їх не було зі мною поряд, коли ти була. Ріднішої людини я вже ніколи не матиму.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Невидимка
FanfictionЇї життя завжди було наповнене болю та страждань. Вона ненавидить брехню, ненавидить гучні компанії. Лише тримаючи у своїх руках пензля вона відчуває себе живою, більшого й просити гріх. Але вона навіть уявити собі не могла, що зацікавить його завдя...
