- Мені казали, що треба бути готовою до всього, але підготуватися до втрати близької людини неможливо, тому я й досі уникаю цю тему.
- Це нормально, Рейчел. Бути вразливим - нормально!
- Через це я відчуваю себе слабкою. Варто комусь нагадати про батьків, як в мене починається істерика. З цим треба щось робити.
- Я дуже рада, що ти готова до змін в своєму житті. - промовила пані Кімботт. - Проте для початку треба обрати щось простіше. Що ти можеш сказати про своїх друзів?
- Мені подобається проводити з ними час, я відчуваю себе комфортно, не хвилююся, не думаю над тим, що можу сказати щось не те і зіпсую цим думку про себе.
- Непогано, а можна трохи детальніше?
- Добре. Ем... Енід наче промінь чогось світлого та позитивного в моєму житті, що ніколи не згасне. Для мене, як для людини, що вже звикла до печалі та оточила себе нею, потрібна така особистість поряд, аби не зануритися ще більш у пітьму суму.
- Дуже цікаво, продовжуй.
- Венздей є досить спірною особистістю, але в нас багато спільного, мені не вистачало такої людини. На душі одразу з'являється полегшення від того, що є хоч одна людина, яка поділяє мої погляди.
- І наостанок?
- Ксав'є...Неочікуваний телефонний дзвінок змусив дівчину відволіктися від сеансу, що їй дуже не сподобалося, але варто було побачити на екрані надпис "Ксав'є", як на обличчі з'явилася невелика посмішка.
А я ж просто згадала!
- Прошу вибачити, мабуть, це щось важливе.
- Нічого, я все розумію.Піднявшись з місця, Браун підійшла до вікна та нарешті підняла слухавку.
- Ксав'є, чесно кажучи ти зараз не дуже вчасно.
- Справді? Випадково нічого не хочеш пояснити? - перебуваючи у люті видав хлопець.
- Не розумію. Може поясниш, що сталося?
- Рейчел, тільки не роби вигляд, що не розумієш про що я.
- Я справді не розумію. В мене зараз сеанс у психолога, спокійна атмосфера, змістовна бесіда, а тут неочікувано дзвониш ти.
- Венздей... Вона без дозволу пробралася до моєї майстерні і звинуватила у тому, що я Хайд.
- Чорт, я ж просила її зачекати з цим...
- Що? Тобто ти знала про її звинувачення і нічого мені не сказала? - переходячи на крик сказав Торп.
- Ксав'є, прошу, послухай мене. Зараз я закінчу усі свої справи в Джеріко і як тільки повернуся до академії ми поговоримо, добре?
- Не думаю, що нам є про що говорити. Тепер ваша з Адамс змова не здається мені безглуздою, ти брехала мені!
- Забери свої слова назад.
- Ні, цього не буде. Я більше не хочу тебе бачити...
ВИ ЧИТАЄТЕ
Невидимка
FanfictionЇї життя завжди було наповнене болю та страждань. Вона ненавидить брехню, ненавидить гучні компанії. Лише тримаючи у своїх руках пензля вона відчуває себе живою, більшого й просити гріх. Але вона навіть уявити собі не могла, що зацікавить його завдя...