Після приїзду в Невермор, невелика вилазка поза її межами була гарною ідеєю, проте цей вечір запам'ятався Рейчел зовсім з іншої причини.
Проведений час разом із Мерилін зміг подарувати дівчині раніше небачені емоції, які щось таки нагадували Браун, але вона не до кінця розуміла що саме. Осяяння прийшло вже перед самим сном - цей вечір був наповнений сімейною теплотою і турботою, цей вечір нагадав Рейч про її безтурботне дитинство.
Я пам'ятаю їх - своїх батьків. З кожним роком у моїх спогадах обличчя стають все розмитіше, але емоції і сам момент наповнений безмежним щастям залишаться в моїй пам'яті назавжди.
Мерелін зробила для мене чимало, але навіть це не зможе замінити мені справжню родину. Я вже змирилася з цією втратою, щоправда, мені від цього легше не стало...
Останній день перед початком навчального року змушував кожного учня академії починати зациклювати свою увагу на навчанні. Цей рік обіцяв бути непростим, але навіть попри це, в плані на перший семестр виднілися такі події як день зближення, Кубок По та Вороний бал.
До першої з них було ще півтори місяці часу, що було дуже добре, бо Рейчел, як старанна учениця, могла спокійно присвятити увесь свій час, навіть вільний, навчанню, аби потім бути на одному рівні знань в порівнянні з іншими учнями. Предметів, у яких дівчина зовсім не сумнівалася було небагато: ботаніка та література. До інших дисциплін вона також мала хист, проте вони не сильно її цікавили, здавалися нудними.
Зробивши декілька кіл по території Невермору, Браун завернула до чотирикутного дворика.
Хтось розповідав про свої враження на рахунок хорора, що недавно вийшов у прокат. Хтось займався улюбленою справою - пліткував. Хтось відмовлявся вірити в те, що вже завтра почнеться "гра на виживання". А хтось у повній тиші та спокої розмальовував головну стіну.
- Й довго ти збираєшся мучитися з цим малюнком? - звернувся до друга Аякс.
- Витрачу стільки, скільки буде потрібно. - роблячи декілька акуратних мазків відповів Торп. - Мистецтво не любить, коли його підганяють.
- Це був прямий натяк в мою адресу?
- Можливо...
- Ну все, друже, ти догрався. Я образився! - акторськи зобразивши розчарування видав Петропулос, на що художник лише посміхнувся.
Залишившись на самоті, Ксав'є зосередив всю свою увагу на малюнку та вороні, який з кожним мазком хлопця поставав у повній красі перед світом.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Невидимка
FanfictionЇї життя завжди було наповнене болю та страждань. Вона ненавидить брехню, ненавидить гучні компанії. Лише тримаючи у своїх руках пензля вона відчуває себе живою, більшого й просити гріх. Але вона навіть уявити собі не могла, що зацікавить його завдя...
