Невидимка

14.Погані звички

Кажуть, що нервові клітини не відновлюються, але це мене не зупиняє.
З одного боку - через моє зволікання загинули люди, з іншого - без Венздей не було б виконане пророцтво.

Всесвіт і пророцтва є великою машиною, що має неймовірну властивість, а саме передбачення майбутнього. Логічно припусти, що якщо буде порушено одне з неосяжних творінь всесвіту може трапитися катастрофа, але це лише теорія, купа слів без підтвердження, проте ризикувати в мене немає бажання.

Якщо все має скластися як має скластися, то нехай воно так і буде. Головне тепер не хвилюватися та дати потоку долі повну свободу дій.

Ось що означає безсонна ніч в міру емоційної людини з дитячими травмами. Не дивно, що Рейчел зайшла так далеко, вона звикла бодай якось, але контролювати ситуацію.

– Міс Адамс, я ще раз повторюю - ніякого тіла у лісі не було знайдено й жодного натяку на нього не було.
– Тобто, по Вашому, я брехуха чи ненормальна?
– Венздей, не забувай з ким говоришь. – влізла в розмову пані Уімс.
– Я знаю, що бачила. Якщо не вірите мені, запитайте Рейчел, вона також там була.
– Обов'язково запитаю.
– Шерифе, було б добре поки не афішувати цей інцидент, наслідки можуть бути непередбачувані.
– Я все розумію, тепер головне, аби Ви та Ваші студенти не поширювали неправдиву інформацію.
– Неправдиву? Ви знущаєтесь?
– Венздей!
– Роуен мертвий, його роздер той же монстр, що й інших жертв. – вкотре повторила Адамс.
– А я Вам повторюю, що в лісі не було знайдено тіло того хлопця.
– Тобто, поліція погано шукала. Я ж говорила, що вам не можна нічого довірити, ось результат.
– Його не знайшли? – спускаючись сходами сказала Рейчел, перед цим трохи підслухавши розмову. – Цей варіант потрібно було розглянути, завжди все йде не так як необхідно в найвідповідальніший момент...
– Рейчел, хоч ти поясни їм, вони відмовляються мені вірити.
– Якщо ти про жорстоке вбивство Роуена та монстра, то так, це правда, ми бачили його і бачили як він убив хлопця.
– Дівчата, ви розумієте, що в вас немає жодних доказів? – спитала директорка.
– Звичайно, але від подібних свідчень можна відштовхуватися та продовжувати пошуки.
– Рейчел, можна тебе на хвилинку. – сказав шериф, після чого попросив дівчину відійти на декілька слів.
– Я Вас слухаю, сер.
– Мені не відомо, що Ви з Адамс задумали, але все це схоже на якусь дурницю.
– Тобто Ви не вірите?
– Вибач, я інакше не можу.
– Чому? Невже я колись давала Вам привід для сумнівів в мою адресу? – здивовано спитала Браун. – Я тільки те й робила, що працювала не покладаючи рук, аби заслужити Ваш авторитет та довіру. Я жодного разу не сумнівалася у Вашій роботі, ніколи не брехала.
– Але закрила одну з наймасштабніших справ за допомогою брехні.
– І все? У цьому весь мій промах?
– Рейчел, я не це хотів сказати, просто...
– Що "просто"? Що могло статися, аби Ваше ставлення до мене так змінилося?