Під час поїздки до мого тимчасового будинку я роздивлялась вулиці, будівлі. Деякі люди кудись квапились, а деякі не поспішаючи прогулювались вулицями міста. І тут я почула що до мене звернулась місс Моретті.
- Люба, а звідки ти до нас приїхала ?- спитала вона повернувшись до мене та увертаючись від сонця що світило прямо в очі. -Тобі ж сімнадцять? Чи я щось плутаю?- знову спитала жінка та стала роздивлятись моє лице.
- Так мені сімнадцять, я з Італії, місто Неаполь. Досить чудове та гарне місто.- відповіла я з посмішкою яка здавалась мені нервовою. Я так нервувала хоча навіть не знала через що. Мої долоні спотіли та я швидко витерла їх об свої шорти.
- О я завжди хотіла побувати у Італії, але нажаль часу не вистачає. До речі, моїй молодшій донці теж сімнадцять, думаю ви здружитесь. - сказала Лілі дивлячись на мене.
- Було б чудово познайомитись з нею.- щиро сказала я у відповідь.
- Познайомишся як тільки приїдем, вона якраз має бути вдома.- не встигла договорити вона, як у неї задзвонив телефон. - Вибач - з вибаченнями в очах сказала вона. Я спокійно кивнула та далі продовжила дивитися на вулиці Лас Вегаса, які були наповненими людьми та надиво радісними емоціями. Через деякий час ми вже підїхали до великого будинку сіро-кремового кольору, дуже схожий на колір плаття місс Моретті.
От ми виходимо з машини і я побачила біля будинку доріжки з троянд червоного, білого, кремового кольорів, поруч була невеличке подвір'я на якому було дерево з саморобною гойдалкою, на подвір'ї також була величезна стіна з троянд, це виглядало дуже гарно. Та як завжди я не можу обійтись без пригод. Заходивши до будинку по бруківці, на якій моя валіза неприємно скреготіла переходивши поріг, я випадково зашпорктнулась об нього та впала прямо у фоє.
- Все добре?- до мене в ту саму мить підбігла жінка та допомогла мені встати з підлоги.
- Вибачте що створила вам тут погром.- стурбовано сказала я так кинула нервовий погляд на жінку.
- За що вибачатись?- подивившись на мене та з нерозумінням сказала вона.- З ким не буває.- сказалава вона та посміхнулась.
Господи, чому у мене ніколи не може пройти щось спокійно? А це щей не кінець дня.
- Ходімо я покажу тобі твою кімнату, а пізніше спускайся на кухню, я готуватиму вечерю.
- Хочете я можу вам допомогти?- спитала я щоб розрядити обстановку у кімнаті.
ВИ ЧИТАЄТЕ
You are a light in a dark time |18+
RomanceЩо можна очікувати від сімнадцятирічного підлітка з простої італійської сім'ї? Карлотта-дівчина, якій життя диктувало всі правила порядності. Школа, хобі, університет. Такий план успішного та забезпеченого майбуття? Тоді він ніяк не підходив Карлотт...
