You are a light in a dark time |18+

16 частина

Просидівши в полі ще з годину, мені стало неймовірно холодно. Я вирішила повертатис назад. Мої вуста ще пам'ятали його смак. Я мимоволі провела кутиком язика по них, відчуваючи смак вишні. На чолі виступили маленькі бісеринки поту. Ті відчуття. Я ще ніколи такого не відчувала. Поколювання та лоскотання в ногах через стебла пшениці та ніжність в губах.
                   
                      *********                                       
Массімо Моретті:

Дівчина тихо сопіла біля мене, а переддімною виднівся осінній Сан-Франциско. На дорозі валялись помаранчеві, жовті листя. Ментолово-нікотиновий смак досі грали на моєму язиці. Її ніжні губи та ніжна рука на моїй щоці. Від моїх спогадів відірвав будинок, до якого ми під’їжджали. Невеличкий коричневий будиночок, прямо біля лісу. Недалеко також був спуск до озера. Саме те, що треба для відпочинку з друзями. Але цей відпочинок відбувається в край рідко. Заїхавши по під’їзній доріжці до будинку, який освітлювало декілька невеличких ліхтарів, я припаркувався біля зеленої Mazda Джордана. Заглушивиши мотор своєї машини, я відкрив двері та з облегшенням вийшов з неї. Двері будинку різко відчинилисьлись і з них вийшла Іза, а за нею хлопці.

– Що ви так довго?– мало не прокричала Іза. – Ви вже давно мали бути.– сказала вона і склала руки.
– Тихіше, Карлотта спить.– сказав я та пішов до них. Я почув тихе клацання відкриваючої двері. З автівки потягуючись вийшла рудоволоса дівчина.
– Ми вже приїхали?– хрипло пробурмотала Карлотта виходячи з автівки. – А і ще, віддай те, що забрав.– сонно сказала та і потягнулась. Вона почала оглядувати місцевість. Дівчина мило насупила брови, але нічого не сказала.

– Може пізніше, я ще не вирішив.– з посмішкою сказав я. Друзі дивно дивились на нас. Дівчина щось пробурмотала собі під ніс.
– А тут поблизу є якийсь магазин?– спитала вона і подивилась на Ізабель. Та лиш знизила плечима.
– Ходімо краще я покажу тобі твою кімнату.– сказала чорноволоса і потягла Карлотту в будинок.

До мене підійшли хлопці. Джордан здивовано дивився на мене, але промовчав. А от Дієго.
– Що таке між вами сталось?– спитав той. – Щей те, що ви приїхали на чотири години пізніше.
– Ми просто зробили невеличку перерву.– спокійно сказав я, але було видно, що вони не повірили. Проте, мені було все одно.

Карлотта Беретті:

Ми мовчки підійшли до будинку, лише голосні звуки колесиків валізи неприємно скриготіли по землі. Він був доволі милим, коричневий та двох поверховий. Почавши підніматись по сходам, до чорних вхідних дверей, я зачепилась засходинку і полетіла б до підлоги, якщо б мене не втримала Іза та не опустила мене на сходи. Від чого моя валіза з поспіхом впала на землю.

– Господи, ти тільки сюди приїхала, а вже хочеш на швидкій звідси поїхати.– зі сміхом говорила брюнетка. Та разом зі мною присіла на коричневі дощечки сходів. Ми обоє посміялись, після чого на нас подув крижаний вітер, який пробирав до самих кісток.
– Diavolo.– прихо прошептала я.– Ходімо будь ласка в середину, а то невистачало ще захворіти і пролежати весь час у ліжку.– сказала я піднімаючись та підняла багаж з підлоги, після чого щільніше закуталась в плед. Дівчина кивнула та потягла мене в середину, паралельно розповідаючи мені  про щось. Всередині будиночок був затишним у молочно- коричневих тонах. У вітальні був величезний, чорний диван, біля вікна стояло чорне фортепіано. Коридори були ніжно кремовими з картини в коричневих відтінках. Нарешті ми дійшли до однієї з чорних дверей.

– От ця кімната в твоєму розпоряджені, ти проходь.–мило посміхнулась Ізабель. – Я піду розберу свої речі. – та розвернулась і скрилась за одними з багатьох дверей. Пройшовши в середину, я побачила кімнату в чорних відтінках, що виглядало гарно й затишно. В одному з кутів кімнати стояло велике двухспальне ліжко, біля нього невеличкий столик на якому була ваза з букетом сушеної лаванди. Залишивши валізу біля дверей, невпевненими кроками, я пройшла у середину та підійшла до них, паралельно помічаючи дивовижний пейзаж у вікні, за ним відкривався огляд на озеро, в якому відображалось темне нічне небо.

Підійшовши до квітів, я нахилилась до них та вдихнула солодки запах польових квітів, після чого я розслабилась та відчула наскільки була втомленою.