27 частина

134 14 2
                                    

Массімо Моретті:

Спостерігаючи, як моя Відьмочка вийшла з кухні, де ми застали Дієго за стаканом віскі. Його вигляд бажав кращого, та й тієї радості вже не було на його обличчі.

— Чому такий похмурий? Ви ж цього дуже хотіли,— спантеличено спитав я, дійсно не розуміючи його.

— Наче радий,— невпевнено сказав він. — Там немає за ким і я давно хотів цього, але в середині таке опустошення наче сенс життя плмер разом з ними.— сказав той одним ковтком допивши все, що залишалось в склянці. — Лишайтесь з Лоттою тут, я так розумію, що сьогодні всі тут залишаться. Так навіть краще— потерши перенісся сказав той. — Кімната, де ти був того разу вільна. Почувайтесь, як в дома.
  
                               ****
Я лежав на м'якому ліжку, дивлячись на стелю в одну точку.

— Массімо, ти тут?— запитав тихий голос моєї дівчинки.
— Так, заходь сюди,— відповів їй я та прийняв сидяче положення. Протягнувши руки в запрошення на обійми. Дівчина без суперечок пішла в мої обійми.

— Мені їх шкода,— тихо сказала та, обнімаючи мою шию, поклавши руку на її шовковисте, руде волосся, я почав поглажувати його.

— Вони цього хотіли,— сказав я, їй на заспокоєння, як задзвонив телефон на твй частині ліжка, де я лежав хвилину тому. Різко опрокинувшись на спину, від неочікуваного руху, дівчина міцніше схопилась за мою шию та проронила сдавлений крик, я взяв його.

— Моретті.— сказав я грубим голосом, коли побачив незнайомий номер на екрані.

— Ну що ж так офіційно,— сказав до болі гидкий голос, який я впізнаю з тисячі. — Як там поживає твоя кохана? Їх все вляштовує в новій країні?— сказав той, зробивши невеличку паузу. — Насеільки мені відомо, що Беретті доволі капризні.

— Лише посмій її зачепити, вона взагалі ні в чому не винна. Якого дідька ти мені дзвониш?— зло сказав я, від чого дівчина щільніше обійняла мене.

— Якщо ти думаєш, я нічого не знаю, то ти глибоко помиляєшся.
— Ти знаєш лише те, що я дозволяю тобі знати,—  сказав я та збив трубку.

— Все добре, не нервуй,— тихо та заспокоюючи сказала дівчина. — А то волосся почне сидіти через нерви.— зі сміхом сказала дівчина. Мої зуби засреготіли від тієї сили з якої я їх стискав. Мої руки, що лежали на поясниці дівчини, стислись від чого дівчина зажмуридась та прошепіла.

You are a light in a dark time |18+Where stories live. Discover now