You are a light in a dark time |18+

18 частина

Массімо Моретті:

Після дзвінка Роджерса, я ще постояв біля дзеркала, згадуючи сонний образ дівчини в самій футболці. Виключивши світло, я зайшовшов назад до кімнати. На ліжку сиділа Калотта, вона опустила голову на свої руки, які стояли на колінах. Але як тільки я зайшов вона підняла на мене свої очі, які були темно-сірими.

– Чого ти не спиш?– тихо спитав я та сів біля неї, обійнявши. – Лягай, до ранку ще далеко.– заспокійливо сказав та обережно опустив нас на ліжко. Дівчина ніжно пригорнулась до мене, від чого мої легені заповнились запахом фіалок. Після того, як я почув розслаблене дихання дівчини, мене почало клонити у сон.                                                    
                            *********
Прокинувся я від того, що в двері хтось назойливо гримів. Потерши очі, я відчув, як дівчина, яка спала у мене на руці  почала ворочитись. Її руде волосся спадало на пудрову шкіру, маленький, кругленький носик та щічки були рожевими, а світлі та не нафарбовані вії почали рухатись, але не відкрились. У двері все продовжували гриміти.

– Хто би там не був, йди до біса!– сказав я, вкриваючи Карлоту так щоб було видно лише голову. Двері тихо відчинились і там я побачив силуєт Дієго, який вже хотів зайти, але заціпенів від побаченого.
– Аа…–не встиг почати говорити той, як я показав рукою на вихід.

Хлопець збентежено кивнув і зачинив двері. Подивившись на годинник, що показував дев’яту ранку. Неохоче сівши на ліжку та подивився на дівчину, яка була в царстві Морфея. Переборовши бажання лягти назад у її теплі обійми, я встав та пішов до дверей.

Карлотта Беретті:

Мене розбули соняячні промені, які назойливо світили мені в очі. Вони рішки пекли від гірких вчорашніх сліз. Сонце все світило мені в лице, від чого я перекотилась на другу частину ліжка. Коли мій погляд зупинився на кімнаті, то я зрозуміла, що знаходжусь у іншій кімнаті. У голову почали приходити картинки вчорашнього, але чорт візьми, як я опинилась в його кімнаті? Скинувши з себе ковдру, я сіла на ліжко та схопилась за голову від різкої болі в ній.
                                     *********
  Я повернулась у свою кімнату та привела себе до ладу. Спустившись на кухню у пошуки аптечки, а там вже сиділи друзі . За столом остром сиділа Ізабель в обіймах Джордана, Дієго крутився біля плити, явно щось готуючи.
– У вас тут є аптечка?– спитала я спершись на стіл. Іза відлипла від обіймів хлопця і пішла кудись. Напевно по аптечку, яка поверне мені повноцінне життя, без головної болі.

  – Ти чого така пом’ята? Ми до тебе вчора заходили та ти весь день спала.– спитався Дієго та подивися на мене. Щось мені тут не подобається його погляд.
– Напевно організм дуже втомився після виснажливої дороги.– сказала я знизивши плечила. Я повернула голову до дівчини, яка зайшла до кухні з невеличкою торбинкою.
 
– Тримай, сподіваюсь тут буде те, що тобі потрібно.– протягуючи аптечку сказала та. – Пізніше я зайду до тебе, у мене стільки питань, але, на жаль, ні однієї відповіді. сказала та нахилившись до мене так, щоб це почула лише я. Вона з посмішкою пішла назад до стола і сіла коло Джо. Який ніжно пригорнув її до себе та щось прошепотів їй на вухо. Я різко розвернулась, щоб знайти собі потрібні ліки. Від різкого руху в голові занило ще більше.

" Господи, навіть після вечірок голова не так болить" подумала я та знайшла потрібний блістер з таблетками.

В одній з шухлядок, я дістала склянку, наливши туди води, я хутко проковтнула гірку пігулку. Гіркий смак оселився у моєму роті. Глубоко видихнувши, я сперлась лобом на верхню шухляду.
– Може ти їсти хочеш? І вчора ти нічого не їла. – стурбовано спитала подруга. Від згадки про їжу в горло почала підходити нудота. Нині навіть шматок не полізе в горло.
– Та ні, я краще піду на вулицю. Треба подихати свіжими повітрям.– тихіше звичного сказала я. Я швидко пішла на вихід з будинку.

Сівши на одну з сходинок, я дістала пачку цигарок, яку забрала назад коли побачила її на приліжковому столику. Цигарка була з вишнею, що напам’ятало про поцілунок. Його ніжність та несподіваність. Вуста почало щипати. З роздумів мене вивела Іза, що сіла поруч.
– Що сталось? Ти така засмучена.– спитала та. – Дієго розповів, що зранку бачив тебе у ліжку Массімо.–  скзала дівчина з дивною посмішкою.
– Ну вийшло так, і що?–  сухо відповіла  я та втянула ядовитий вишневий дим у легені.
– То ти через так засмутилась?– спокійно запитала вона.
– Якби ж то.– сказала я викинувши бичок на землю. – Я не хочу про це говорити. Ми тут взагалі наскільки? У мене навчання, я для цього сюди приїхала, а не для подорожей.– спитала я.

Дівчина лише знизила плечима та добавила. – Ми завтра їдемо на зустріч до його партнера. Тому до четвертої вечора ти маєш бути готова.- договорила та і почала вставати.
– А….– не встигла почати я, як вона сказала:
– Сукню тобі принесу завтра ближче до обіду.– сказала та та скрилась за дверима.
Знову кудись їхати, скільки можна. Чому я теж маю їхати? Цікаво, що саме Дієго бачив.