You are a light in a dark time |18+

25 частина

  Я раптом прокинулась від невеличкого поштовху, оглянувшись, зрозуміла, що Массімо тримав мене на руках. Розслабившись, я зрозуміла, що по дорозі заснула. Ніжно притиснувшись до теплих грудей, заплющила очі щоб продовжити спати, але відчула, як його розслаблена шия нахиляється до мене, від цього по моїй шкірі пройшовся холодок.

— Відьмочко, час вставати, ми майже прийшли,- тихо прошепотів Массімо мені на вухо. У відповідь він почув лише тихі сперечання, після чого я щільніше зарилась в його теплу джинсовку, відчула приємний запах гіркого шоколаду. Почувши його тихий видих, я відчула, як ніжно його губи торкнулись моєї шкіри за вухом. Після чого я провалилась у сон.

Массімо Моретті:

Мій ніс був закритий у її руде волосся, що приємно пахло фіалками, останній раз поцілувавши її у шию, я піднявся, випрямившись, міцніше пригорнув її до себе. Піднявши голову в протилежний бік ліфту, я побачив шокований вигляд друзів.

Лише Дієго посміхнувся та легко похитав головою, коли він підняв свої очі на мене, то усмішка стала нервовою, але після мого легкого кивка головою, після чого той розслабився.
  
                              ****
Вкривши дівчину теплою ковдрою, я погладив її шовковисте волосся та нарешті відірвавшись від нього, я пішов до решти. Всі сиділи в вітальні та розмовляли майже пошепки. Сівши на диван, я помітив, що Іза спить на колінах Джо. Його рука ніжно поглажувала її волосся.

— У нас великі неприємності,— пошепки сказав Дієго. — От неможливо спокійно відпочити.

— Та все вже вирішено,— сказав я з хитрою посмішкою. — Цього разу Романо має оцінити наш подарунок, я знаю, що то були його бійці.— тихо сказав я — Його щури вже два тижні були в нашому клубі на рингу, він дурніший ніж я думав, невже він не думає, що щурів не тільки він вміє запускати в клітку.— сказав я та відкинувся на спинку дивану.

— А, ти про то,— сказав Джо — Проблема в тому, що молодший Беретті хоче приїхати до Лас-Вегасу,— невдоволено сказав той.

— З якого дива,— моєму шоку не було меж. — Я йому того разу сказав, щоб сюди не приїжджав більше. Одної Беретті досить,— роздратовано сказав я — Щастить, що вона набагато спокійніша за свого брата та батька.

— Звісно, сподівайся.— мелодійний голос перервав нашу розмову. Обрернувши голову до дверей, я побачив свою Відьмочку, вона була обгорнута м'якою ковдрою.
— Думатимеш ти так, коли дізнаєшся мене більше?— пошепки сказала та сідаючи на диван біля мене. Закинувши ноги на диван її голова лягла на моє плече.