You are a light in a dark time |18+

10 частина

Джемма ще хвилину посиділа та піднялась з диванчика поправляючи свої джинси та топ.
– Ходімо, а то він без нас поїде. — сказала дівчина піднімаючи свого рюкзака з підлоги. Я хутко піднялась на ноги та повісила свій портфель на плече. Попрощавшись ми відправились на вихід.

Коли ми вийшли на вулицю, я вдихнула свіже повітря змішане з ароматом троянд. Подивившись вперед, я побачила Массімо який сперся на капот Infinity і тримав у руці сигарету. Як тільки він побачив, що ми вийшли він зробив останню затяжку та викинув окурок на землю, притуливши його ногою.
– Давайте швидше. — проговорив він сідаючи за кермо.

                        *********
Нарешті я побачила школу в якій я тепер буду вчитись. Виявляється, що з Джеммою ми одній паралелі. Добре хоч когось знаю. 
– Лотто, я дивилась твій розклад і проведу тебе у потрібний кабінет, а далі піду. Там ти маєш розібратись. — проговорила Джемма мені дивлячись у телефон.
– Дякую. — проговорила я все роздивляючись будівлю. У неї заходило сотню учнів різного віку, але в мить я побачила Ізабель. Вона говорила з Остіном і Джорданом. Дивно, вони  точно не виглядають як учні старшої школи.

— Джеммо, дякую тобі за допомогу. — сказала я їй повертаючи голову до неї. — я там побачила Ізу та напевно піду до неї. — промовила з усмішкою я.
– Немає за що, дивись тобі потрібно у 304 кабінет. Тоді до зустрічі. — сказала вона та пішла в сторону компанії людей які радісно зустріли її.

А я відправилась до друзів. Коли я підходила то вони мене помітили. Іза посміхнулась мені та як тільки я підійшла до них, обняла мене. 
—Привіт! Рада тебе бачити, я й не знала, що ти тут будеш вчитись — зі здивуванням промовила подружка.
– Привіт красуне. — ніяково привітався Джо. — не очікував тебе тут бачити. 
– Привітик! — сказав Остін та підійшов обійняти мене. Я була збентежена, але все-таки обняла його у відповідь. Сьогодні хлопці були вдягнуті так як у першу нашу зустріч, а не так нібито вони вийшли з журнальної обкладинки.
Хоча костюми їм також личать.

– Привіт всім, я теж не очікувала вас тут побачити, але я й сама не знала де буду вчитись. Слухайте — я промовила дивлячись на хлопців. — А що ви робили в будинку Массімо? — Я побачила як всі троє зніяковіли та різко переглянулись. 
– Ми….. – Остін не встиг почати говорити як задзвенів дзвінок і подруга схопила мене під руку.
– Добре хлопці, ми побігли. Не гарно запізнюватись у перший же день. Так, Лотто? — промовила вона питаючись в мене. Я не стигла нічого сказати, лише кивнути. На жаль, відповіді я так і не отримала. Ми вже зайшли в школу, тоді я прийшла в себе.
– Мені потрібно у 304 кабінет. — сказала я вирівнюючи спину та почала йти впевненими кроками.
– Так мені також у 304, схоже ми в одному класі. — промовила Іза посміхаючись мені. 
                           
                          *********        
– Лотто, у нас останнім уроком має бути хімія. — відповіла дівчина коли ми виходили з кабінету мистецтва. – А поки у нас має бути ланч, ходімо. — сказала Ізабель та повела мене на вулицю.