Посібник з гербалогії. Курси юних ботаніків

Розділ 1

Ще сонце не встало за обрію, як блондинка з неслухняним волоссям вже збиралася на вихід. Топаючи кімнатою, Елеонора Грімм, учениця п'ятого курсу факультету Слизерина, розбудила своїх сусідок, які були категорично проти такого ранку.

— Ти вже йдеш? — запитала Патриція Розьє, ледве розтуляючи рота. Схоже, дівчина ще спала, але постійне гупання їй заважало аж уві сні.

Елеонора лише кинула на мить погляд, але нічого не відповіла, знала, слизеринка цього не згадає ні про неї, ні про шум. Закриваючи двері кімнати, вона опинилася в дуже холодному коридорі. Дівчина вже подумала, що може треба повернутися в ліжко і не вигадувати собі пригод. Але ні, Грімм чекала дуже довго на це. Після повного місяця зранку розцвітали рідкісні квіти, точніше гриби що квітли, що росли в Забороненому лісі. І їй, як найбільшій любительки гербалогії та настоїнок, було надважливо отримати цвітіння Квіткохвісникового Арчера. Потім, з нього можна приготувати Курячу́ отруту, а ще замінювати більшість інгредієнтів загалом, просто треба його правильно приготувати.

Тихо проходячи повз вітальну, вона все ж таки натрапила на чужі очі.

— Грімм, занадто рано для сніданку, — з-за темної колони вийшов Блек. Він вчився на четвертому курсі, хоча їх вік був в різницю декілька місяців. Хлопець обперся на мармурову колону та склав руки на груди. Тіні під очами та волосся, яке спадало на обличчя, справляли враження, наче він старший аніж насправді.

— І що ти тут робиш? — запитала вона, тримаючись за упряжку своєї сумки. Коли Грімм побачила, що він справді хоче відповісти, одразу перебила його: — Ні, не відповідай. Це було риторичне запитання, аби ти задумався що я не така одна дивачка, що прокидається в таку рань.

Вона розвернулася на підборах та пройшла до виходу. Блек ж повернувся на диван, на якому він лежав до цього. Безсонні ночі наздоганяли його все частіше, а поруч з однокурсниками ще важче було навіть подумати про сон.

Як би вона тихо не хотіла пройти повз вітальню, Реґулус міг розчути її важке дихання крізь дрімання. Поклавши голову на подушку, яка встигла вже охолонути, він так і не зміг повернутися до, хоча б, дрімоти. Тепер слизеринець думав куди зібралася Грімм.

Вони не були знайомі і ніколи навіть не розмовляли до цього, і колись давно на балу. Все що йому було відомо, що вона чистокровна й дивакувата. З нею не мали дружбу інші слизеринці, вважали її трохи божевільною, що весь час проводила з рослинами та в землі.