Посібник з гербалогії. Курси юних ботаніків

Розділ 13

Біле волосся прилипло до вологих щік та чола, утворюючи імітацію блідих тонких шрамів. Поки Елеонора бігла до свого дому весь одяг промок. Дощова вода стікала з неї на підлогу коридору. Вона отримала те, до чого готувалася цілий тиждень (що насправді, не так уже і довго), проте, повернувшись переступивши поріг будинку, дівчина не відчула полегшення, лише липке та неприємне розчарування та втрату.

В цьому році родина Грімм нікуди не переїхала. Після нападу на Елеонору біля Гоґвортсу, послідовники притихли (що означали одне — вони готуються до чогось більшого), але поки було безпечно Марджері відклала переїзд.

— Елеонора Марей Грімм, — з вітальні чарівниця почула суворий голос своєї тітки. Взявши себе в руки, вона заховала медальйон у черевик і вирушила на свою страту, навіть не знаючи за що. Невже через те, що вона не попередила куди зібралася?

Гелена стояла напроти холодного каміна, в сірому освітлені, яке так і говорило про паршиві її справи. Це дало лише гнітючу атмосферу, як і непроникне обличчя жінки, яка робила його не так часто.

— Що я вже накоїла? Сподіваюся, я знаю про що піде мова, — Елеонора зняла важке пальто, та кинула на сухий диван, де, як дивно, не було Марджері з вином та газетою. На світлому дивані відразу ж з'явилася пляма.

— О, люба, ти добре знаєш про що піде мова, — проговорила жінка майже по складах. — Я так і знала, що ти причетна до цього інциденту.

Чарівниця кинула на стіл важкенький конверт, як для листа. Грімм-молодша взяла пакунок та відкрила. З хвилину стояла напружена тиша, яка заважала дівчині вдихнути повітря.

Рукавиці Селеста. Вони були упаковані в сітчастий мішечок, який стримував темне прокляття, яке наклала Елеонора.

— Ну і що ти хочеш цим сказати? — запитала вона, кладучи на місце, зовсім не видаючи себе.

— Ти зі мною в ці ігри не грай. Можеш крутити носа Лестрейнджу, Блеку та хоч усій школі — зі мною цей номер не пройде, бо я навчила тебе його, — сказала Гелена, обурена, що її племінниця взагалі могла подумати про варіант гри в ролі. — Ти не можеш так вчиняти! Ти покалічила людину. І багато це дало тобі? Можливо, моя мати й потурає тобі в подібному, та я не стану такого терпіти.

— І що ти зробиш? — запитала Елеонора, піднімаючи погляд зелених очей на жінку. І цей погляд зовсім відрізнявся від звичайного. Наче це вона засуджувала свою тітку, яка вчинила щось протизаконне.