Посібник з гербалогії. Курси юних ботаніків

Розділ 15

Темна зала, де Реґулус боявся зайвий раз видихнути, наповнювалася улюлюканням та радісними, майже полегшеними, видихами своїх товаришів. Його ж наповнювала лють та образа. А також страх. Ох як же він боявся майбутнього, яке очікувало кожного в цій кімнаті. Він не міг навіть осягнути, якої люті досягала Елеонора, що і кого вона скине на голову чарівників, які зробили це.

Слова, що казала йому Іорлада торік в Італії, набували зрозумілого йому сенсу. Вони важко поселилися в його голові, постійно дзижчали наче бджоли. Йому здавлювало горло від тихих схлипів.

" — ... Ти ж читав книжки з дитинства! І це я не вигадала, так було і написано про Гріммів", — її дзвінкий голос відлунювався у вухах, коли відьма жебоніла ці солодкі для неї слова. Вона ж бо була на гарному рахунку у Марджері, відслужилася.

Йому б дуже хотілося, аби вона помилялася, аби підручники помилялися. Зараз, він відчував, що дівчина дірявить його потилицю, але вона не була присутня тут. Просто зараз вона окутує свою душу у в'язкому горі та люті, і все що Блек може зробити, це допомогти їй закінчити життя присутніх чистокровних чарівників. А особливо їх лідера.

Йому вже ідея з лідерством цих нелюдів не здавалася такою захопливою та чарівною, як він вигадав собі, як тільки почув про їх діяння. Тільки не тоді, коли Енола та Мері опиняться на тому боці.

— Нападемо на падальників просто зараз! Вони залишилися слабкими — це ідеальна можливість! — викрикували то тут, то там, намагаючись надихнути свого лідера, що сидів за головою столу, на напад на ворогів. — Нехай паде імперія Марджері Грімм! — вони загукали голосніше, піднімаючи келихи та виголошуючи запальні промови.

І лише одиниці розуміли що станеться потім. Не її падіння, а їх кошмар. Люциус та Нарциса сиділи разом, взявшись за руки під столом. Їх син народився лише місяць тому, і вони не встигли осягнути, яка тепер йому небезпека загрожує. Северус приникнув, ховаючи свою голову в комір мантії. Він також відчував прийдешні наслідки.

— Вона не була вороною, лише її наставницею, — прошепотів Том Реддл, не відриваючи погляду від квітки у своїх в зеленкуватих пальцях. Він не видавав емоції, сидів тихо, проте не заборонив веселитися його людям.

Напевно вперше він не прорахував свій крок і його це бентежило. Реґулус кидав погляд на чоловіка зі змієподібним обличчям і тільки зараз зрозумів — його всі ідеалізували, наче він не здатен повторити помилки Ґелерта Ґріндельвальда, але він зробив дещо інше — свою помилку, на якій вчитиметься кожен наступний такий лідер.