Посібник з гербалогії. Курси юних ботаніків

Частина 19

______________________

Хризантема — рід з родини айстрових . Складається з майже 40 видів, що зростають у Євразії й на півночі Північної Америки. Племена індіанців вірили, що сироп виготовлений з пилку та коріння цих квітів подарує їм безсмертя. За традиціями онуки варили сироп для найстарших в родині, аби подарувати їм декілька своїх років. 

_______________________

Елеонора дивилася на нитки, які перепліталися над її головою, утворюючи разом дивний візерунок. Голова йшла обертом від огидних для неї кольорів та всіх цих шнурів, які, здавалося, здавлювали дівочу шию та підіймати її над підлогою.

— Ти тут, аби відпочивати? — запитав чоловічий голос, а вже через мить біля голови чаклунки зупинилися босі ноги.

— Ти тут, аби мені нудити? — запитала у відповідь дівчина, піднімаючись з такої ж темної підлоги, що і простір навколо. Вона уважно оглянула чоловіка, що сховав свої покручені руки в кишені мантії, його майже червоне волосся, а також очі кольором аметисту, які були набагато яскравішими, аніж її. І сумнівів не було, що це той самий чоловік, портрет якого вона знайшла на горищі свого будинку. — Рутфенлен Грімм, мій далекий родич, який мав би бути мертвим, але ти тут. Ти привид?

Елеонора стала обходити чоловіка по колу, намагаючись запам'ятати кожну деталь його рухів, вигляду та просто зрозуміти, що відбувається.

— Ні, не привид, — чоловік хихикнув і зовсім не став зважати на її недовіру та сторожкість, яку вона проявляла до нього. Він стояв на місці й просто приймав її запитальні погляди.

— То чому ти тут, хто ти й чому ти з'являєшся в моїх снах, а іноді й в реальності, — дівчина зупинилася у нього за спиною, споглядаючи в порожнечу, яка була навколо них і вже так дратувала її. — Ти щось типу хранителя цього місця?

— Одразу видно, що ти зовсім нічого не знаєш про Гріммів, ти хоча б чула нашу історію? Ти щось знаєш про наш рід? Мардж так пишається нами та гордиться, та чи вона щось розповідала тобі?

— У неї не було можливості, я ненавиділа слухати історію про нашу родину, — Елеонора важко видихнула, та підійшла до Рутфенлена аби бачити його обличчя. — Колись наша родина була катами при дворі королів та королев. Коли хтось з нашої родини мав приїхати до якогось поселення для виконання страти, перед цим завжди на тому місці з'являвся великий чорний собака — грім — вісник смерті, тому "Грімм" наше прізвище. А після страт завжди було купа воронів, які їли трупи, тому наш символ ворони.