Посібник з гербалогії. Курси юних ботаніків

Розділ 4

______________________________

"Гортензія з мови квітів означала — холодність, байдужість та безсердечність. Родом походить з Північної Америки. На противагу всім рослинам, з яких варили приворотні зілля, корінь гортензії був основним інгредієнтом зілля, яке змушувало зненавидіти певну людину.

Раніше, за часів короля Англії Іоанна Безземельного (1199-1216), листя гортензії використовували для отрут, які використовували лише на закоханих. Сама ж квітка ніякої користі не несе, частіше її просто дарували людям аби показати всю свою зневагу чи байдужість до них..."

_______________________________

Це був його 12 день народження. Вся родина, тільки сім'я, зібралися аби привітати іменинника зі святом. Він отримав купу подарунків, компліментів та побажань. Навіть Сіріус був поруч з ним, був просто з ним тут, у вирії цього свята. Кузини заціловували його худі щоки та дражнилися, розтягуючи їх. Це був найщасливіший його день, серед всіх сірих та буденних він відчув, що був частиною цієї родини. Наче вони всі сім'я.

— Любий кузене, — з-за столу піднялася Белатрікс, піднімаючи келих вина, — бажаю хутчіше стати чоловіком та продовжити родинні традиції. Стати гідним чарівником, що з гордістю, — вона зневажливо кинула погляд на Сіріуса, той лише фиркнув, — носитиме прізвище Блек. За нашого майбутнього лорда Блека!

— За Реґулуса! — викрикнув Родольфус, що сидів поруч з дружиною. Такий ентузіазм підтримали більшість з Блеків. Ніхто не міг не погодитися, що той, хто вчиться на Ґрифіндорі та спілкується з брудною кров'ю та її зрадниками, не може очолити родину.

— Вона повністю права, — через стіл зашепотіла Друелла матері хлопчиків, насмішкувато скривив губи. — Пощастило, що в тебе є запасний варіант.

— Тобі не пощастило жодного разу, — холодно сказала Вальбурга, відпиваючи вино та підтиснувши нижню губу. Зовсім не нав'язливо вона покрутила перед невісткою пальцем з сімейним перснем, який показував наразі хто керує гобеленом. В минулому Розьє лише закотила очі та заховала свою зневагу за келихом, відводячи погляд на ще двох доньок, що сиділи поруч та вечеряли.

— Белатрікс, ти хотіла показати нашому юному лорду свій надзвичайний подарунок. Думаю, вже час, — вся промова старого Арктуруса супроводжувалася хрипким кашлем та розтягуванням слів. Всі вже помітили, що дід йде скоро у покій, тоді його місце займе Вальбурга з сином.