Посібник з гербалогії. Курси юних ботаніків

Розділ 8

________________________

  Каштан — рідкість для певних територій, де проживають чарівники. Рідко коли використовується для зіль. Але, при часах правління англійського короля Едуарда Першого Довгоногого (1272-1307), ним часто прикрашали зали судів. В сучасності рослина набула лише значення — "Розсуди мене".   

______________________

Минуло лише половину шляху до Гоґсміду, але вони вже встигли посваритися, помиритися, вивалитися в багні, спотикаючись на кожному камінчику. Тому, коли Мері, Енола та Реґулус дісталися до поселення, вони були неймовірно заряджені енергією. І навіть косі погляди від інших не змусили їх почуватися скуто, коли заходили в кожен заклад, який тільки траплявся на їхньому шляху до Трьох мітел.

Та найбільше вони затрималися біля магазину з предметами квідичу та спорту. Мері та Реґулус довго ходили по крамниці, думаючи чи варто купувати ту, чи іншу річ. Грімм стояла біля виходу чекаючи цих дійсно божевільних.

— Містере Вільфальде! — в крамницю увірвалися троє мародерів, дивно це було, бо останнім часом Елеонора перестала помічати Петіґрю разом з друзями. — Скажіть що наше замовлення вже виконано, вже скоро гра, а Селест досі не отримав свого останнього подарунку, — почав жалітися Поттер, прибившись до прилавка, за яким стояв старий чоловік.

— Вибачте хлопці, та якби я не хотів швидко доставити вам замовлення, це буде неможливо. Сови не швидкі літуни, — похитав головою чоловік та продовжив протирати скло на вітрині. — Була б пташка швидше, можливо в день гри...

— Привіт Еноло, — Римус помітив дівчину у входу та підійшов до неї. — Бачу, ти тут не одна, — посміхнувся він, бачачи як з-за високої шафи, з інструментами для догляду за мітлою, виглядали Мері та Реґулус.

— Так, — вона відповіла на його посмішку, також глянувши на підозрілі погляди, які кидали друзі.

— Мушу попросити тебе про послугу, — хлопець почесав свою потилицю. Ніяково було просити про допомогу для його факультету, який зневажає її. — Чув в тебе не сова...

— Гей! Римусе! — до них підбіг Джеймс та поглянув на кожного з них злим поглядом. — Нам вже час. Прощавай Грімм, — він драматично закинув за плече свій червоний шарф та схопив за руку друга, повівши його на вихід. Сіріус махнув їй рукою та пішов за друзями, даруючи посмішку, наче між ними не було безодні у роки.