Годинник, вірний собі, продовжував рухати стрілками, безжально проштовхуючи вперед час. Елеонора вже мала лягати в ліжко, але вона чекала, коли мати звільниться від надокучливого молодшого брата й зможе побажати їй на добраніч. Малек з'явився нещодавно в їх родині, але маленька чарівниця вже втомилася від нього. Він постійно плакав та кричав, потребував маминої та татиної уваги, яку також бажала вона.
— Я вже чекаю! — викрикнула Елеонора Грімм, про всяк випадок нагадавши про свою присутність. З першого поверху почувся голосний "Гуп", а після тиша. — Мамо?— У відповідь знову "Гуп".
Дівчинка тихо опустила ноги на підлогу та взула м'які капці з гусем. В коридорі була суцільна темінь, лише з першого поверху на сходи потрапляло світло, яке означало, що батько ще довго сидітиме в вітальні, зачитуючи свої пригодницькі романи.
Повернувшись у свою кімнату, Елеонора схопила свою м'яку іграшку у вигляді червоного соняшника — він мав допомогти їй побороти страх перед темнотою. Тихо ступаючи вниз, Грімм намагалася почути щось, але, на її здивування, в будинку було тихо. Жодного звуку, крім її марних "тихих" кроків, не було чути. Здавалося, навіть коли вони їхали з дому, він не стояв в тиші — завжди щось скрипіло, падало та шурхотіло. Батько завжди придумував що це могло бути: привиди, тролі, гноми чи жуки які шукають когось з родини, аби залізти під шкіру та виїсти очі. І, хоча б скільки Елеонора шукала цих жуків та привидів, ніколи не могла зрозуміти звідки шум. Але цього разу, тиша лякала її більше за страхітливих жуків.
Коли дівчинці залишалося спуститися з останньої сходинки, раптом перед нею з'явився чоловік. Він мав при собі паличку та діряву мантію. Не встигла вона і пискнути, як він її схопив та потягнув до вітальні. На підлозі валявся головою в підлогу безпритомний батько, а з його голови текла кров, хоча дівчинка намагалася впевнити себе що це варення, поруч, на колінах, стояла мати, вона щось слізно благала, але Елеонора не змогла почути, поки вони не підійшли занадто близько. Тоді вона почула навіть забагато звуків: Малек кричав що духу, кашляючи та задихаючись від свого ж крику, мати кричала та сварила чоловіка перед нею, намагалася встати, але чомусь не могла.
Побачивши Елеонору, другий чоловік засміявся та почав тихо питати щось у місис Грімм, на що та з жахом розширила очі.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Посібник з гербалогії. Курси юних ботаніків
FanfictionЇї діти-рослини кращі, аніж люди. Вони її слухають, співчувають, сварять та розуміють. Якби Елеонорі Грімм дали вибір: людина, яка любитиме її все життя чи нова рідкісна квітка в теплиці - вибір буде занадто очевидний. Але продовжуватиметься це не з...
