Далекі Мандрівники

Том 2. Глава 29. Занадто пізно

Запрошую в свій тг канал - Королівство Сяньле 💕 там ми можемо спілкуватися , в мене є цікавий бот для анонімних повідомлень пишіть мені туди, якщо соромитеся )) буду відповідати на всі цікаві питання та повідомлення 

Між брів Е Байї з'явилася ледве помітна складка. Його безпристрасне обличчя виглядало ще більш неприродно, ніж маска Чжоу Цзишу, наче лицьові м'язи здерев'яніли від тривалої бездіяльності, а тепер кожна зміна міміки вимагала неймовірних зусиль.

- Хто ти такий, скажи на милість?

Вень Кесін відповів крижаною посмішкою і зустрічним запитанням:

- Ти питаєш, хто я, перш ніж представитися самому? Стародавній Чернець забув дати тобі урок елементарної ввічливості?

Чжоу Цзишу, який важко дихав, усе ще спирався на Вень Кесіна - навіть із підтримкою він насилу стояв на ногах. Він спробував придушити напад кашлю, але безуспішно. Горло так сильно пекло вогнем, що йому довелося відвернутися і прокашлятися, сплюнувши при цьому великий згусток крові

Помітивши це, Вень Кесін насварив і його:

- А-Сюй, ти теж хороший. Ви толком навіть не знайомі, а ти стояв бовваном і дозволив йому себе чіпати! - він кинув гнівний погляд на Е Байї, ковтаючи наступну фразу: "Навіть мені ти цього поки не дозволяв!"

Чжоу Цзишу був зайнятий спробами повернути течію ци в колишнє русло, після того як Е Байї розбередив його меридіани. Потік ци був сильно порушений грубим втручанням чужої енергії, тому він до ладу не слухав балаканину Вень Кесіна. Відчуваючи себе майже при смерті, він лише закотив очі у відповідь.

- Твій кунг-фу не такий уже й поганий. Чий ти учень? І в яких ти стосунках із цим хлопчиськом? - запитав Е Байї.

Тільки зараз Вень Кесін помітив цікаву манеру мови цієї людини. Він вимовляв слова дуже повільно й уривчасто, немов старий дід. У поєднанні з беземоційним обличчям це виглядало неприродно до жаху.

Вень Кесін не був безрозсудним. Тепер, коли злість уже вихлюпнулася, у ньому зародився сумнів. Однак перш, ніж він встиг озвучити що-небудь, Чжоу Цзишу витер кров у куточку рота і тихо запитав:

- Поважний Стародавній Чернець, навіщо ти це зробив?

- Я перевірив, чи можна зцілити твої травми, - незворушно промовив той, а трохи пізніше додав. - І я не говорив, що я Стародавній Чернець, не забігай наперед.