Том 2. Глава 26. Сьомий Лорд

34 5 0
                                    

Ось і початок другого тому

Мені написали, що не видно цю  та останню главу, але поки я проблем не бачу є лайки та просмотри,  в когось ще є такі проблеми? 

Том 2. Один оступається - інший підхоплює.

Пишне листя, що зеленіє цілий рік, дзвінкий спів птахів, що літають у густій тіні гілок, дуга гірського хребта, що йде вдалину, схожа на вигин жіночої спини. Це місце дзижчало, шелестіло, переливалося, співало і дихало життям. Таким був Наньцзян.

Під столітнім розлогим деревом, за невеликим столом хлопчик робив уроки. Незважаючи на юний вік, його зосередженість на завданні була чудовою. Не піднімаючи голови, він не ворушився довше ніж дві години і виглядав так, немов ніщо не могло відвернути його увагу.

З іншого боку столу стояло широке крісло, в якому дрімав чоловік, одягнений в одяг крою Центральних рівнин - довгий ханьфу з широкими рукавами. На стегнах у нього лежала розкрита збірка класичних творів. У ногах чоловіка копошився маленький соболь. На звірка ніхто не звертав уваги, тож від нудьги він бавився з власним хвостом.

На наближення стражника з листом у руках ні дитина, ні дорослий не відреагували. Побачивши картину, що постала перед очима, той ступив тихіше, підійшов і зупинився поблизу, мовчки чекаючи пробудження чоловіка.

Людина в кріслі розплющила "персикові"[175] очі й озирнулася. На вигляд йому було близько двадцяти п'яти. Він мав виняткову красу і ясний погляд, у якому, здавалося, завжди таїлася усмішка, що лише посилювало привабливість його вигляду.

Маленький соболь моторно застрибнув до нього на коліна, а потім перебрався на плечі, обплітаючи хвостом підборіддя чоловіка.

Стражник шанобливо передав послання:

- Сьомий Лорде, доставили повідомлення від головного управителя Суна.

Сьомий Лорд ліниво кивнув, приймаючи простягнутий лист, і без особливої цікавості взявся до читання. Дійшовши до середини, він раптом широко розплющив очі, різко сів і вигукнув:

- Він?! Невже!

Соболь спробував вчепитися кігтями в таємничий папірець, але власник утримав його за шкірку й обережно пересадив на стіл. Дитина підняла голову і запитала:

Далекі МандрівникиWhere stories live. Discover now